ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 17
Гостей: 17
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

«Марія» - перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію

1917 рік приніс величезні зміни у віковий уклад життя всього суспільства. Грандіозні плани швидкої побудови соціалізму стримувало тільки селянство, яке з усіх сил трималося за своє хазяйство, за землю і нізащо не хотіло віддавати в загальне користування горбом нажите добро. Але влада розуміла, що колективні господарства найбільш прийнятна форма, яка дозволить викачати ресурси села в державний бюджет, знищити головного «ворога» радянської влади — заможного селянина. Україна стала першою, де розпочалося перетворення землероба на дер­жавного кріпака. Досягти цього можна було тільки грубим, насильницьким шля­хом. І пішли по селах загони комуністів і комсомольців, які забирали у селянина все, що він надбав своєю тяжкою працею.

Старі люди, згадуючи ті страшні часи, розповідають, що активісти не залиша­ли в хаті нічого їстівного, навіть горщики з вареним розбивали, нищили камені, на яких можна було змолоти зерно.

Чорна ніч опустилася над селом. Люди кидали свої домівки, намагаючись виї­хати кудись з України. Але скрізь стояли кордони із військових, міліції, селян не пускали, били, завертали назад. Мільйони українців загинули, а світ нічого не знав про цю трагедію.

Улас Самчук почав писати свій роман «Марія» того ж страшного 1933 року. Письменник, який не був свідком подій, що відбувалися на Україні, з неймовірною точністю передав страждання, горе вимираючого українського села. Він був пер­шим, хто заговорив про нелюдську жорстокість тоталітарної системи, для якої лю­дина — це гвинтик, який не має душі. Самчуку вдалося на прикладі життя однієї простої жінки з біблійним ім’ям Марія показати трагедію багатомільйонного народу. Пером митця водив не тільки розум, ним керували глибока синівська любов і по­шана до трудівника, знання його характеру, душі, життя, його прагнень і почувань.

Роман «Марія» — це «хроніка одного життя». Марія — сільська красуня. «Ви­грають оті очі чорноземні, оті бездонні... Гляне — опалить... А щоки повні, окру­глі, з ямочками. Кучері чорним полум’ям горять. Картина — невгомонна, співоча картина». Та правду в народі кажуть: «Не родись красивою, а родись щасливою». Марія — сирота. їй нікому допомогти, порадити. Вона робить помилку, нехтуючи великим коханням до Корнія, одружується з Гнатом, який віддано любить її. Багато горя випало на її долю, та вона бореться за своє щастя, тяжко працює, виборсується із бідності, яка переслідувала її з дитинства. Але настали 30-і роки. Десь там далеко, в Москві, було прийнято рішення про колективізацію, і Марія втратила все: хліб, землю, родинне щастя, вір^ в можливість праведного життя. Колись багате, «куркульське» село занепало. «Йшов, ступав і перемагав дух руїни, і не було йому спину, бо ані Корній, ні Марія, ні сотні, тисячі Корнїїв і Марій не знали і не могли знати, що близиться їх занепад, їх кінець...» Розпався, зник МарГїн рід. Отак може зникнути і Україна, якщо мовчки і покірно дозволятиме можновладцям проводити експерименти над собою. Твір «Марія» — це пересторога нам, сьогоднішнім. Колективізація була не першим і не останнім випробуванням для України. У ті далекі 30-і роки Улас Самчук засудив не тільки колективізацію, а і всю тоталітарну систему.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (04 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 408 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2021
Хостинг от uCoz