Мистецтво в жипі людини

Мистецтво народилося разом з йото заріепз. Розумною людина стала, коли почала діяти, створювати. Єпочатку предмети, необхідні для житла, полювання, хліборобства. Але розумній людині недостатньо бути ситою і жити в теплі. Тоді і народилася творчість, якої вимагала душа. А це вже і є мистецтво.

у першу чергу, я думаю, душа самовиражалася в співі, в іграх, у малюнках. Поступово розвивалися нові види мистецтва. Людина вже не мислила себе без поетичного слова, театру, живопису. Наприкінці XIX — початку XX століття з’я­вився кінематограф, який, всотавши в себе багато видів мистецтва, став самостій­ним і найбільш популярним його видом.

Сьогодні людина вже не може уявити собі життя без прочитаного роману, без нового кінофільму, без прем’єри в театрі, без модного шлягеру й улюбленої музичної групи, без художніх виставок... У мистецтві людина знаходить і нові знання, і відповіді на життєво важливі питання, і заспокоєння від повсякденної суєти, і насолоду. Справжній витвір мистецтва завжди співзвучний думкам читачів, гляда­чів, слухачів. Роман може розповідати про далеку історичну епоху, про людей, зовсім, здається, іншого способу і стилю життя, але почуття, якими переймалися люди за всіх часів, зрозуміті нинішньому читачу, співзвучні йому, якщо роман написаний справжнім майстром.

Нехай Ромео і Джульєтта жили в далекій Вероні в дуже давні часи. Нехай друзі з «Трьох товаришів» не мої співвітчизники. Не час і не місце дії визначає моє сприйняття великого кохання і вірної дружби, описаних геніальним Шекспіром і Ремарком.

Картини, музика, театр, книги, фільми дають людині ні з чим не зрівнянні радість і задоволення, примушують її співчувати. Заберіть це все з життя цивілізо­ваної людини, і вона перетвориться якщо не на тварину, то на робота або зомбі. Людство нагромадило в області мистецтва величезні багатства. Вони невичерпні. В усіх музеях світу побувати неможливо, усі симфонії, сонати, опери не прослухати, усі шедеври архітектури не переглянути, усі романи, поеми, вірші не перечитати. Та й ні до чого. Усезнайки на перевірку виявляються поверховими людьми.

З усього різноманіття людина вибирає для душі те, що їй найбільш близьке, що дає поживу її розуму і почуттям. От чому в неофіційних анкетах завжди є питання про улюблену книгу, про улюбленого композитора і т.п. В області мисте­цтва критерій «любимо — не любимо», «подобається — не подобається» відповідає тому, наскільки твір майстра співзвучний нашому світовідчуттю, які струни в на­шій душі він зачепив.

Мій улюблений письменник — М. о. Булгаков. З його творів я більш за все люблю, читаю і перечитую «Майстра і Маргариту», «Білу гвардію» і «Біг». Відповідно улюблені фільми — «Дні Турбіних» і «Біг». Події в них реальні, герої — щирі у своїх думках і почуттях, художня вартість — величезна. Але головне — думка, закладена в основу цих творів: біль і тривога за долю батьківщини, бажання свої­ми діями допомогти країні в лихоліття.

Є в мене й улюблена картина — «Над вічним спокоєм» І. Левітана. Вона зав­жди заспокоює мої хвилювання і тривоги. Я тримаю репродукцію під склом пись­мового столу. А музику я люблю сучасну. Зізнаюся чесно: до класики ще не доро­сла душа моя.

Кожна людина, якщо в неї є духовні запити, знаходить свій роман, свою му­зику. Протягом життя улюблені твори, думаю, можуть змінювати один одного, але незмінним залишається їхній вплив на людину, який облагороджує