Москва і москвичі 1930-х років у романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Реальність і фантастика у творі М. Булгакова «Майстер і Маргарита». (Більше десяти років писав свій твір М. Булгаков. Багатомірний, різноплановий ро­ман, наповнений історичними розвідками, розповідями про сучасність на тлі фантастичних подій, давав можливість письменникові відтворити реальний світ, показати людей такими, які вони є. Перед потойбічною силою немає заборон, вона не підкоряєтьея владі, у неї своя ідеологія, своє розуміння справедливості.)

Випробування москвичів вічними істинами.

І.    Статус москвичів у Радянському Союзі. (Письменник обрав Москву міс­цем дії у евоєму творі не випадково. Москва — столиця держави, яка прого­лошувала еебе царетвом добра і справедливості. Зрозуміло, що саме в центрі держави повинні жити люди, які мали бути прикладом для інших, адже в Москві були зібрані найкращі творчі сили. Звідси йшли директиви, розпо­рядження, які регламентували життя величезної імперії. Москвичі завжди мали свій статус. Одне вже те, що людина живе в столиці, підносило моск­вича в очах інших на недосяжну висоту.)

2.     Поява в Москві нечистої сили. (Воланд зі своїм почтом з’явився у Москві несподівано, і одразу у місті почали відбуватися фантастичні події: величез­ний, мов кабан, кіт їздить у трамваї, ще й оплачує свій проїзд; Стьопа Лихо- дєєв, директор вар’єте, не знає, як перенісся із Москви аж у Ялту; у портфель голови житлового товариства Никанора Івановича Босого сама вповзла пачка грошей; відбувався сеанс чорної магії з дивними фокусами; фіндиректор Рим­ський бачив уночі такі страхіття, що на ранок зробився сивим, мов сніг; над Москвою на мітлі літали відьми.)

3.     Воланд і його підручні показують москвичам їхнє справжнє обличчя. (Ко­жен із тих москвичів, на яких звернув свою увагу Воланд, намагався при­ховати своє справжнє лице за портфелем, паперами, роботою, творчістю. Та перед потойбічними силами таємниць нема. Здається, нечиста сила ви­конує всі приховані бажання людей, а виходить якось так, що ні радості, ні щастя, ні задоволення це нікому не приносить.)

III.    «Тіні виходять від предметів і людей...» (Де б людина не жила, яку б посаду не займала, вона тільки людина. І роботі, і задоволенню приходить кінець. Жива людина не може бути без тіні. Темна сторона є в кожного, але вона, ця темна сторона, не повинна бути більшою за світлу. Деякі москвичі не вміли приборкува­ти свої темні бажання і поплатилися за це хто меншою, хто більшою мірою, а хто і життям.)