Мотиви праці, любові й страждання в романі Уласа Самчука «Марія»

I.      Центральний образ роману — Марія, яка жила на світі двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів. (Письменник веде опис життя Марії, оперуючи не роками, а днями, адже кожен день життя української жінки — це тяжка робота, боротьба зі складними обставинами, з собою.

Але, як би тяжко їй не приходилося, Марія ніколи не опускала рук; іноді від­чай стискав її серце, та вона цього ніколи нікому не показувала, мужньо зноси­ла усі труднощі, яких було аж занадто багато на її довгому віку.)

II.     Марія — це уособлення України.

1.     Тяжка щоденна праця для себе, для своєї родини здатна зробити людину заможною і щасливою. (З раннього дитинства Марія пізнала смак чорного черствого сирітського хліба. Щоб вирватися із злиднів, одружилася з Гна­том. Але життя без любові не принесло їй щастя. Марія вдруге вийшла заміж — за Корнія, якого кохала ще замолоду. Корній, на відміну від Гната, не був хазяїном: грав на гармонії, мів вулицю широкими матроськими штаньми, а жив у хаті, в яку вільно заглядало сонце і дули вітри. Марія не зважала на Корнія, працювала, і з часом чоловік зняв з руки годинника, сховав гармонію, розлучився з московською мовою і заходився теж працю­вати, пізнав смак праці, забув босяцько-пролетарські звички. Завелися в хаті Корнія і Марії статки, добро, зароблене працею і терпінням. Щастям, радістю світяться очі подружжя, коли вони дивляться одне на одного.)

2.     Всеперемагаюча сила любові. (Марія своїм терпінням і любов’ю зробила з Корнія хазяїна, якого поважали на селі. Вони разом багато працюють, ба­чать результати своєї праці. Корній переродився, полюбив роботу на землі, став виявляти своє кохання до дружини.)

3.     Тотальне винищення селянства в 30-х роках призвело до загибелі цвіту нації. (Усе перемогла любов Марії і Корнія — війну, революцію, громадян­ську війну, але штучний голодомор знищив їхню онуку і доньку, забрав їхні життя. Двох синів-орлів втратила Марія, а третій — Максим, перетво­рився на звіра в людській подобі. Тоталітарна система знипщла сім’ю Кор­нія і Марїї, як знищувала на Україні цвіт нації, найкращих трудівників, які могли зробити наш край квітучим і щасливим. Цей голодний рік не пере­жили мільйони трудівників-хліборобів. прийшла весна, земля чекала засі­ву, але нікому було виходити в поле. Села стояли спустілі і чорні, аж поки не заселили їх переселенцями.)

III.     Роман У. Самчука «Марія» — це попередження про можливість знищення Украї­ни. (Перша половина XX століття — це час найтяжчих випробувань для України. Все перетерпів наш народ: війни, революції, голод. Але ціна усьому цьому була страшною — гинув генофонд нації. Мені здається, що цей процес зупинився в останню мить, на останній межі, за якою — повне знищення нашого народу. Таке

не повинно повторитися, і роман У. Самчука «Марія» — це попередження нам,

правнукам тих, хто вижив у страшні роки лихоліття, наказ бути пильними.)