«Одчиняйте двері...» аналіз

Рецензент «Сонячних кларнетів» Андрій Ніковський так писав про твір «Од­чиняйте двері»: «Цей вірш єдиний у всій нашій поезії дав нечувано різку й гені­ально пластичну картину нашої української революції. Ефект цього вірша засно­ваний на церковній ремінісценції, на ефекті того моменту, коли наречена вхо­дить, люди обертаються до дверей...

Тичина скористався тим глибоким ефектом, котрий походить від руйнації зви­чайної згадки: він ламає звичайну асоціацію і замість ясного образу... дає страш­ний образ чорної зливи, дикої бурі...

Найкращий вірш нашої поезії про українське відродження, про перші наші ясні сподівання й почуття національного щастя та дальні соціальні й політичні бурі, анархію, кров».

Вид лірики: громадянська.

Жанр твору: ліричний вірш, за формою сонет, бо має 14 рядків.

Провідний мотив твору. У творі «Одчиняйте двері...» звучить заклик зустріча­ти наречену-революцію, яка має принести щастя людям. Але двері одчинились — і раптом світ захопила горобина ніч — страшна гроза без животворного дощу. Ан­титеза у вірші — це вираз світосприйняття поета, роздвоєність його натури.

Композиція твору. Вірш «Одчиняйте двері...» — це лише дві строфи — 14 ряд­ків, що починаються рефреном «Одчиняйте двері — одчинились двері». Закінчу­ються строфи двома рядками, що складаються з одного слова.

Образи твору. У вірші «Одчиняйте двері..» декілька образів-символів, що ха­рактеризують епоху і настрій ліричного героя: двері; голуба блакить; очі, серце і хорали; горобина ніч; криваві шляхи; неридані сльози.
Мовні засоби твору. У вірші використано такі мовні засоби: епітети: «голуба блакить» — в основі своєрідна тавтологія, що підкреслює і колір, і відчуття відкритого простору; «неридані сльози» — авторський неологізм «неридані» показує силу розпачу ліричного героя, який не має сліз, що могли би полегшити відчуття горя;

Метафори: «очі, серце і хорали стали, ждуть», «одчинились двері»; гіпербола «всі шляхи в крові» підкреслює масштаби біди; рефрен: «одчиняйте двері», «одчинились двері» містять своєрідну градацію — від наказу, веління до його виконання, завершення дії, яка не виправдала споді­вань;

Символи: горобина ніч — символ грізного наростання чогось страшного; сльо­зи — символ плачу й жалоби; голуба блакить — надія на краще майбугнє;

Риторичні оклики: «Одчиняйте двері — наречена йде!», «Одчинились двері — голуба блакить!», «Одчинились двері — горобина ніч!», «Одчинились двері — всі шляхи в крові!»

Версифікація твору. Твір написано тристопним хореєм з усіченими стопами та пірихієм.

Одчиняйте двері —

Наречена йде!

Одчиняйте двері —

Голуба блакить!

Очі, серце і хорали

Стали,

Ждуть...

Події 1917 року не могли не позначитися на творчості П. Тичини. Біль і три­вога за долю рідної землі постають в образі революції — нареченої, якій треба од­чинити двері. Та, на жаль, революція — це кров, смерть і біль. Саме про зруйно­вані мрії й сподівання на перетворювальну силу революції йдеться у вірші «Од­чиняйте двері...»