Поезія 0. Блока - вершина російського символізму

I.      Символізм — літературний напрям у модерністському мистецтві кінця XIX — початку XX століття. (Основна риса символізму — це перетворення конкретно­го художнього образу на багатозначний символ. Поети-символісти виробляють власні естетичні принципи і протиставляють їх реалізму і натуралізму.)

II.     Символізм у творчості Олександра Блока.

1.     Захоплення поета творчістю В. Соловйова. (Блок добре знав творчість В. Соловйова і захоплювався його філософським трактуванням жіночого нача­ла світу, подвійною природою всього існуючого: темна сторона світу, яка відо­ма всім живущим, і світла, духовна, яка розкривається тільки перед обрани­ми.)

2.     Збірка «Вірші про Прекрасну Даму» — перша книга Блока-символіста. (Об­раз Прекрасної Дами, Вічної Жіночості, Істини, Царівни — наскрізний лі­тературний образ поета. Першим літературним критикам Блока не вистача­ло хисту зрозуміти глибину цих творів, містичну двоїну, багатомірність образу, який освячується не космічними видіннями, не чистим надмірним блиском, а тихо і мирно світиться перед поетом. Він обрамлений рідними пейзажами, дрімотною поезією лісів, полів, зачарованих теремів.)

3.     Містична Любов до жінки і до Батькшпщни. (О. Блок кохав Любов Дмитрівну Менделєєву, яка була для нього не тільки дружиною, а й Музою, Прекрас­ною Дамою, якою він захоплювався усе життя. Любов до жінки у нього невіддільна від любові до Росії. Хто, крім Блока, міг написати:

О, Русь моя! Жоно моя! До болю нам ясна далека путь!

У творах Блока перед читачем розкривається широка даль, затуманена пе­леною осінніх дощів, стелиться дорога, що біжить повз мовчазні села; сві­тять вогнища волоцюг, які гріються холодної ночі. Русь — це не Ідеальна Душа, але поет любить її такою, якою вона є.)

4.     Роль символів у творчості О. Блока. (За допомогою символів Блок торка­ється потойбічного, надчуттєвого, того, що не можна побачити, а можна тільки відчути внутрішнім зором, відкритою душею. Символ зв’язує і Бло- ка-поета, і Блока-людину з іншими світами, допомагає йому відшукати відповідності між явищами у реальному і нереальному світі.)

III.      Єдність Блока-поета і Блока-людини. Символізм як образ життя поета. (Твор­чість О. Блока повністю розкрила перед поетами силу символа, його таємничі можливості для розкриття задуму, образу. Але доля Блока-людини, можливо, стала пересторогою для когось із митців. Якщо жити в нереальному світі, від­творювати його, гратися з ним, цей світ може жорстоко помститися. Життя не повинно обтяжувати людину, а бажання повного злиття з потойбічним, ірреа­льним — це бажання смерті, а значить, великий гріх перед Богом.

о. Блок ні від кого не отримав перестороги. Він вільно блукав у нереальному демонічному світі, який не давав наснаги до творчості, забирав душевну силу, розкривав перед поетом тільки темний бік життя і майбутнього. Розум поета відмовлявся слугувати душевній темряві, психіка не витримувала наруги над свідомістю. Фізичне тіло поета померло в сорок два роки, але багато тих, хто бачив його задовго до смерті, говорили про нього як про живий труп.)