Поспішайте робити добро

Говорять: «Краса врятує світ!» Я б додав: «Краса і доброта врятують світ!» Ети­мологія слова «добрий» мінялася. Були часи, коли слов’яни цим словом оцінюва­ли зовнішність і красу людини. Тому краса і доброта — це слова дуже близькі: добра людина завжди красива.

Добрі справи людей високо оцінювалися за всіх часів. Коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, що їхали за тридев’ять зе­мель рятувати людей від хвороб, учити дітей, допомагати жертвам катастроф і т.п. Добрі справи — це і добродійність багатих людей, що на свої гроші будували гімназії і школи, відкривали і утримували безкоштовні лікарні і будинки для ста­рих, матеріально підтримували таланти і допомагали одержати освіту бідним мо­лодим людям. Але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадить великий капітал, то можна і спізнитися.

Якщо ти прагнеш до того, щоб твої слова і справи, нехай малі, несли твоїм близьким, рідним, друзям тепло, — це вже багато. При цьому треба завжди пам’ятати, що доброта в основі своїй безкорислива. Якщо яка-небудь фірма або банк оплачує трансляцію концерту рок-зірки або поп-діви, ці акції не робляться без власної користі. Тому, я думаю, їх не можна вважати благодійними (тобто такими, що несуть бла­го — кому?), тому що в основі таких «добрих» справ лежить корйсть. Поки що на сучасному українському обрії багатіїв, що займаються доброчинністю, не видно. Наші капіталісти зараз піклуються тільки про себе і своїх близьких. А от представник діаспори Петро Яцик заснував Міжнародний конкурс знавців української мови. Наші ж пани-підприємці і банкіри щось не поспішають чинити добро. А вже які багаті...

Мені згадалося невелике оповідання-притча І. С. Тургенєва «Два багатії». Пись­менник віддає належне і звеличує багатія Ротшильда, що виділяє великі гроші на виховання сиріт, на лікування хворих, утримання самотніх старих. І відразу Тур- генєв згадує, як бідний російський селянин взяв у свою родину сироту. На нарі­кання дружини, що і так голодно в родині, а тепер їм навіть не буде за що купити сіль, щоб посолити юшку, селянин відповідає: «А ми її... і несолону». Тургенєв робить висновок: «Далеко Ротшильду до цього мужика!» Так, цей бідняк добріший мільярдера, багатший душею. Недарма оповідання називається «Два багатії», хоча формально один з героїв — бідняк.

Завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: «Поспішайте робити добро!» Не треба чекати, коли станеш багатим, як Ротшильд. Добрі справи... Це і добрі слова, і допомога старим, і підтримка друзів. Задумайся: коли ти останній раз дарував мамі квіти? А коли допоміг їй по господарству? Чи давно відвідував бабусю? Чи дзвониш дідусеві регулярно, чи ділишся з ним своїми проблемами? Чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про допомогу, або відговори­вся вічною зайнятістю? Чи відвідав хворого друга? Це все і багато чого іншого, мій ровеснику, уже можна робити сьогодні. Не відкладай добрі справи на майбутнє