Проблема Добра і Зла в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Творчий шлях М. о. Булгакова (1891—1940) проходив у непрості для Росії роки. Це були роки великих змін — соціальних, побутових, релігійних. Булгаков був художником, що гостро усвідомлював свою відповідальність за «весь розпоря­док життя на землі». У своїх творах він прагнув підняти проблеми загальнолюдсь­кі, проблеми моральні. В останньому своєму романі «Майстер і Маргарита» Булга­ков зумів піднятися на нову художню висоту в зображенні проблем сучасності.

Боротьба Добра і Зла — одна з основних тем світової літератури протягом бага­тьох століть. У романі «Майстер і Маргарита» Булгаков найбільш повно розкриває суть цієї боротьби в діалозі Ієшуа і Пілата. Переносячи дію діалогу на два тисячо­ліття назад, письменник указує на історичну перспективу постановки проблеми. У той же час за деякими психологічними і соціальними «параметрами» співрозмов­ники швидше сучасники XX століття, ніж люди, що живуть у 30-ті роки 1 століття. Цим Булгаков підкреслює актуальність проблеми в наші дні.

Ієшуа Га-Ноцрі — звичайна людина, досить слабка фізично. Разом з тим це індивідуальність, людина високого духу. Він вільний від влади патріархальної тра­диції, не важливо, хто його батьки, важливо, що він — особистість. Ієшуа — людина думки, незалежна від станових і релігійних догм, він живе «своїм розу­мом». Він упевнений у можливостях людини змінити себе на краще, а отже, змі­нити на краще навколишній світ.

З погляду Булгакова, добро знаходить свою істинну силу лише за дотримання деяких умов. І умови ці нелегкі.

По-перше, добро не може спиратися на насильство, адже насильство — це звичайний інструмент зла. Добро має у своєму розпорядженні власну зброю: доб­розичливість, готовність і бажання зрозуміти іншого. За цим ідуть щирість, спів­чуття, чуйність, гнучкість... Виховати в собі ці якості — значить, зробити перший крок до добра. По-друге, добро — це самобутність думки, широта культурного світогляду. По-третє, добро — це праця і творчість, звернені на благо людей. І, нарешті, це найбільша моральна стійкість, твердість у захисті своєї ідеї, самовідда­ність, воля.

Тільки все це, разом узяте, є зброєю добра. Тому добрим бути дуже важко. Добро легко замінити підробкою, що нерідко і відбувається. Але якщо воно все-

таки є в людській особистості — воно всесильне. Адже Ієіпуа — «бурлака», «слабка людина» — зумів перевернути життя Пілата, «всемогутнього правителя», прокура­тора Риму. Він вплинув і на інших людей, з якими зустрічався (у романі згадують­ся Іуда з Киріафа, Левій Матвій).

Зло, на думку Булгакова, — це темні стихійні пристрасті, не витіснені і не втихомирені людським началом. Зло — це прояв людських атавізмів. Тому у ви­значення «людини» зло Булгаковим не включається. Людина починається там, де кінчається зло. У романі Булгакова зло втілюється в образах «нечистої сили» (Во- ланд і його почет) і в її «досягненнях» (бал у Сатани). Відповідно до філософського задуму роману автор іде далі, показуючи глибинне джерело зла. Зло — це доісторич­ний хаос первородного космосу. Добро — це надбана мільйонами років розвитку здатність людини пізнати себе і керувати собою.

Булгаков вважав проблему Добра і Зла особливо важливою. Адже сучасне йому життя стало одним з найважливіших і найгостріших моментів у всесвітній історії людства. З погляду масштабності змін у суспільстві, сучасній людині жити важко. Але тисячоліття історії не повинні пройти для неї даром. У людини сьогоднішньо­го дня є велике благо — свідомість, знання, історичний досвід, пам’ять. І, на думку Булгакова, людина зобов’язана продовжити традицію олюднення стихій­них сил у собі й у навколишньому світі. От чому Добро повинне в кінцевому рахунку перемогти Зло