Романтичний світ раннього Блока

Олександра Блока називають останнім великим поетом старої, дореволюційної Росії. З його смертю (у 1921 році) закінчилася ціла смуга російської поезії, її «сріб­не століття», що сьогодні часто називають «блоківським». Як істинний художник. Блок тонко сприймав зміни в суспільстві і відбивав їх у своїй творчості. Поет- лірик, особисто далекий від суворої прози життя, він «зором і слухом» уловлював наближення «небачених заколотів» і «нечуваних змін». Але все це буде пізніше, коли в 1904—1905 роках він побачить, що світ вступає в нову трагічну епоху, що «блакитне», «золоте», «рожеве» змінюєтьея «кривавими» зорями, «червоними еуті- нками».

Ранній Блок зовеім ініпий. В юноеті він відчув еильний вплив модних у 1890-ті роки міетичних релігійно-філоеофеьких течій, зокрема вплив поета, богоелова і філоеофа Володимира Соловйова. У ранній ліриці Блока вее овіяне атмоеферою міетичної таємниці і еуду, який відбуваєтьея. Мовою поезії Блок передавав «нету­тешні надії» на явлення Вічної Діви (вона ж — Велична Вічна Жона, Прекраена Дама, Діва — Зоря). У цьому образі для нього втілювавея якийеь єдиний божеет- венний початок, що повинен врятувати евіт і відродити людетво до ідеально побу­дованого життя:

Вхожу я в темньїе храмьі,

Совершаю бедньїй обряд.

Там жду я Прекраеной Дамьі В мерцаньи краеньгх лампад.

У ранній ліриці Блока вее «робко і темно», хиетко і тьмяно, чаеом невловно: тільки «натяк» вееняної піені, тільки клаптик евітлого неба, якіеь відблиеки, якіеь передчуття.

Тема чекання якихоеь чудеених змін — панівна в юнацькій ліриці Блока:

Из отголоеков далекой речи,

С ночного неба, е полей дремотньїх.

Все мнятся тайньї грядущей встречи,

Свиданий ясньїх, но мимолетньїх.

Поет уже відчуває неясну тривогу, ловить її знаки, але намагається схова­тися від «бурі життя» в ідеальному світі мрій і фантазій, де немає ні людських сліз, ні мук, а є тільки музика, троянди, лазур, «посмішки, казки і сни». Навіть свої реальні переживання і враження юний Блок прагне витлумачити в дусі метафізичному.

Але живе почуття молодої романтичної душі вперто проростає крізь хитку обо­лонку умовного світу. І тоді пейзажі і любовні сюжети знаходять художню плоть. От перед нами картина літнього вечора, в якій немає нічого містичного:

Последние лучи заката Лежат на поле сжатой ржи.

Дремотой розовой обьята Трава некошенной межи.

У вірші «Мьі встречались с тобой на закате...» виникає образ цілком земної дівчини. Вечірній туман, брижі води, весло в руках героїні підсилюють відчуття реальності. У вірші «Давно хожу я под окнами...» описані переживання юнака в чеканні зустрічі з коханою. Вони зрозумілі кожному, хто був молодий.

У ранніх поетичних творах Блока чимало образів, пов’язаних з російською історією, фольклором. Тут і «останньої пристрасті кубок пінний», і «далекий невідомий град», а також «твердині багатовікові», «святість століть», «строгі об­рази», «стародавня келія». У вірші «Я вьірезал посох из дуба...» назустріч герою виходить «молодая, с золотою косою, с ясной открьітой душою. Месяц и звездьі в косах...» Яскраві сторінки російської історії виникають у рядках вірша «Гама- юн, птица вещая». Художнє чуття поета пророкує тут і картину близького майбутнього Росії.

Різноманіття поетичних образів ранньої лірики Блока відбиває напружені тво­рчі пошуки поета, його спроби знайти відповідь на ще невиразні духовні запити. У той же час у його поезіях відчувається душа юна і жагуча. Після їх прочитання залишається чисте, світле відчуття захвату життям, молодістю, любов’ю.