ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

«С Украиной в крови я живу на земле Украиньї» (Б. Чичибабін)

Тема цього твору змусила мене задуматися не тільки про мою батьківщину, але і над проблемою, про яку в Україні дотепер сперечаються: про місце російської мови в нашій країні. По-моєму, Борис Чичибабін, наш земляк-харків’янин, що прославив Україну своїми віршами, написаними російською, цим рядком давно вирішив цю суперечку.

У цьому рядку поет висловив свою любов до української землі і її народу. І не має значення, якою мовою він написаний. Жителі Східної України переважно говорять і думають російською. Але робити з цього висновок, що вони не люблять Україну, не пишаються нею, не бажають їй процвітання — це націоналістичний абсурд. Борис Чичибабін, Микола Амосов, Євген Патон... Хіба вони не любили і не люблять батьківщину? Але ж ддя кожного з них рідною мовою є російська! Так вже історично склалося, і тепер дорікати людям, що з молоком матері всотали російську мову як рідну, не можна. Двомовність зовсім не суперечить тому, що в незалежній державі офіційною мовою повинна бути мова більшості. В Україні це українська мова.

Батьківщина, як правильно сказав поет, у крові. Уся Канада (за незначним винятком) говорить англійською мовою, тобто своєї «канадської» мови не має. Але хто скаже, що канадці не патріоти? Відчуття батьківщини — це не словесна декларація, це не виступи на мітингах про любов до народу, про турботу про його благо, це не передвиборні обіцянки і запевняння усе робити для людей. Це не тільки побожне ставлення до державної атрибутики (хоча і воно важливе). Це від­даність Вітчизні на ділі. Жити з батьківщиною в крові — це чесно трудитися, сприяючи процвітанню країни.

Історія України знає чимало видатних особистостей, що своїми справами сприяли розвитку країни. Один з них — Володимир Симиренко. От щирий патріот Украї­ни! Його праця була спрямована на розвиток промисловості в країні, його багатс­тво — на щедре меценатство. В. Симиренко давав гроші на видавництво газет, журналів, підтримував студентську молодь, жодне з дореволюційних видань Т. Г. Шевченка не здійснювалося без його допомоги. Перед смертю Симиренко заповідав свій капітал українському національному руху. За рахунок створеного ним фонду вже після його смерті розвивалися промисловість і сільське господарство, створювалися робочі місця. Згодом справу Симиренка продовжили його діти й онуки. От приклад не декларативної, а щирої любові до батьківщини. Це вам не П. Лазаренко, що пограбував свій народ і вивіз капітал за кордон.

На завершення хочу сказати: у нинішній Україні вже є багаті люди, але ме­ценатів, що піклувалися б про народне благо, а не тільки про своє, що тривожать­ся за народ, поки що немає. Хочеться вірити, що це тимчасово, що відчуття бать­ківщини згодом проникне в їхню кров і душу.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (08 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 469 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2021
Хостинг от uCoz