«Солодкий світ» АНАЛІЗ ТВОРУ

У творі «Солодкий світ» поет говорить про красу світу, вміння її сприймати, радіти життю, шукати щастя у дрібницях, цінувати кожну хвилину буття.

Вид лірики: філософська.

Жанр твору: сонет.

Провідний мотив твору. У творі червоною ниткою проходить думка про те, що кожній людині треба пройти довгий і тернистий шлях задля розуміння того, що таке «солодкий світ».

Композиція твору. Сонет «Солодкий світ» складається з трьох строф: перша й третя строфа — тривірш, друга строфа — катрен. Кожна строфа закінчується сло­восполученням «солодкий світ».

Образи твору. Ліричний герой — людина, що із захватом говорить про красу світу. Вірш наповнений яскравими образами природи: світ, простір, дух широко­крилий, узори віт. Поет загострює увагу читача на присутності дівчини, передаю­чи це описом звабливого погляду. Згадка про ангелів, які запалили свічки в душах людей, передає захват ліричного героя красою життя.

Мовні засоби твору. У поезії використано такі художні засоби:

епітети «солодкий світ», «простір блакитно-білий», «сонце — золотий небес­ний квіт», «дух ширококрилий», «узори надвесняних... віт», «пролісок несмілий», «спогад нерозумно-милий», «безсердечні літа» змальовують багатство почуттів, безмірність радості життя;

метафори: «благословляє дух», «янголи... свічі засвітили»;

уособлення: «пролісок несмілий»;

порівняння: «твій погляд... ніби пролісок... немов трава... неначе спогад»;

риторичне питання: «чи ми прозріли й зрозуміли солодкий світ?»;

риторичний оклик: «солодкий світ!»;

рефрен «солодкий світ» використовується щоразу із різними смисловими від­тінками: назва місця подій, утвердження думки, що світ є солодким, висновок про те, чому цей світ солодкий.

Версифікація твору. Усі строфи сонета мають внутрішню риму, римування пе­рехресне: абаб.

Розмір твору — п’ятистопний ямб із пірихієм.

Солодкий світ! Простір блакитно-білий Ісонце — золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ!

Природа рідного краю — головний образ багатьох ліричних творів М. Риль­ського. Та особливого звучання набувають твори, де краса природи відтіняє люд­ські почуття, змушує швидше битися серця, надихає на подвиги, створює атмос­феру загальної любові й замилування світом.

Ідея твору — висловити захоплення світом, радість жити в ньому.