Стилет і стилос - твір, аналіз Евгена Маланюка

I.      Тема ролі поезії та поета у творчості письменників. (Тема ролі поезії та поета традиційна. Звернувшись до неї, Є. Маланюк засвідчив, що продовжуватиме традиції Т. Шевченка, П. Куліша, І. Франка, Лесі Українки, які відзначали суспільну важливість поезії. Розробляється ця тема у першій збірці Є Мала­нюка — «Стилет і стилос».)

1.  Що таке стилет і стилос? (Стилетом називається колюча холодна зброя, кинджал італійського походження з прямою хрестовиною та тонким і вузь­ким клинком, в класичному варіанті не має леза. Невеликий розмір сти­лета дозволяв приховано носити його під одягом або маскувати в різних предметах, через що той був популярний у найманих убивць і змовників, а також у жінок. У військовій справі стилет використовувався як додаткова зброя або зброя для самозахисту проти ворога, одягненого в лати. «Стилосом» у стародавній Греції називали інструмент для письма у вигля­ді невеликої палички. Один кінець стилоса був загострений, а інший — сплющений. Стилосом писали на дощечках, вкритих воском. Світлий віск покривав темну дощечку, і якщо його дряпали гострим кінцем стилоса, за­лишався добре видимий слід. Написане було легко стерти. Для цього слід було тільки пригладити віск сплющеним, як лопаточка, іншим кінцем сти­лоса.)

2.  Світоглядна концепція Є. Маланюка. (У назві збірки Є. Маланюка ці сим­воли не протиставляються один одному, бо для поета вони поки що рівно­значні:

Ось: розуму уважний стилос.

І серця вогневий стилет.

У збірці викладена світоглядна концепція Євгена Маланюка, який поста­вив собі мету за допомогою слова пробудити в українців почуття націо­нальної гідності, виховати гордість за те, що вони є народом з багатою й героїчною історією, та боротися з почуттям меншовартості, спричине­ним колоніальним статусом України, втратою нею державної незалежнос­ті та національної свободи, а через це — й особистої гідності та духовного багатства нації. Крізь усе життя автор пронесе провідну ідею відродження держави через відродження історії.)

II.     Поезія «Стилет чи стилос» — роздум про вибір шляхів боротьби за кращу долю народу.

1. Характеристика ліричного героя поезії. (Ліричний герой поезії, а з ним і сам автор, вийшовши на поетичне поле, бачить перед собою два шляхи: на одному поклоніння красі, яка «вабить сном солодких таємниць», а на другому — безмежні простори і «галас бою». І він розмірковує над прина­дами і спокусами мистецького шляху з оспівуванням краси природи і ко­хання. Та рішуче жене від себе цю думку, обирає замість стилосу стилет, щоб заглибитись у земні проблеми — збудити в народі, який залишився там, на втраченій Батьківщині, бажання стати нацією. Слово «безмежжя», вжите автором в останній строфі, однаково стосується як «берегів краси», так і «набряклого вітром обрію». Ліричний герой хоча й схиляється на ко­ристь стилоса, але він усвідомлює, що реалії українського життя такі, що митець мусить виховувати свою націю, мусить боротися за свою державу, проте не забувати, що насамперед він все-таки митець і не може не помі­чати краси. Отже, ліричний герой органічно поєднує у своїй душі два, на перший погляд, несумісні світи, які, не втрачаючи своїх конкретних харак­теристик, взаємозбагачуються у новій якості.)

1.     Роль сполучника «чи» у назві твору. (Сполучник «чи» у назві твору виконує неабияку смислову роль, вказуючи на певну нерішучість ліричного героя перед неминучим вибором. Тому символ терезів як втілення долі поета за такої невизначеності завбачає трагічні наслідки вагання, зумовлює потребу подолання подвійної ситуації: «Двояко вагаються трагічні терези».)

2.     Використання антитези як засобу висловлення свого погляду на пробле­му. (Як уже зазначалося, ліричний герой твору розмірковує, чому надати перевагу — боротьбі, дії, силі чи прекрасному, поезії. Він має вирішити, що стане визначальним у його творчості — служіння красі чи громадським інтересам? Щоб зіставити, порівняти ці поняття та визначитися, автор за­стосовує антитезу: «береги краси», «пестощі» — «набряклий вітром обрій»; «дивний ліс», гімни «п’яних птиць», сон «солодких таємниць» — «веселий галас бою — розгоном бур і божевіллям хвиль».)

3.     Образи-символи в поезії. (Стилет є символом свідомого вибору жертовної боротьби за ідеали народу. Стилос — це уособлення мистецтва з його ви­тонченою гармонією, музикою людських почуттів та магією добра і краси. Цим твором, як і всією збіркою, Є. Маланюк ніби проголосив, що він змі­нив меч вояка за державність України (стилет) на перо (стилос). Але мир­ний стилос у його руках стає стилетом, зброєю в боротьбі за державність України. Стилет і стилос, зброя й перо, сила і краса зливаються в своєму образі, символізують боротьбу за ідеали народу, свідомий вибір і жертовне служіння красі й правді.)

III.     Маланюк — справжній син свого народу. (Центральним образом лірики Є. Маланюка є вольовий, національно свідомий українець, який багато в чому схожий на автора. Це свідчить про те, що письменник завжди щиро вболівав за свій народ, зневажений неволею, і вірив у його силу, міцність духу та на­полегливість, які так необхідні для побудови щасливого майбутнього в неза­лежній державі.)