ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 6
Гостей: 6
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Своєрідність творчості Евгена Маланюка

Поезію Євгена Маланюка можна назвати автобіографічною, адже у ній митець передавав своє світовідчуття, своє розуміння подій, свідком яких він був. Воїн УПА, після поразки визвольних змагань він повинен був разом зі своїми товари­шами назавжди покинути Батьківщину, стати вигнанцем. Опинившись в емігра­ції, він, як і багато інших, гостро переживав свою відірваність від України, мріяв повернутися на рідну землю. Сором, біль пекли його серце, і десь з темного куто­чка зраненої душі піднімалася злість на цю Степову Елладу, яка не здатна захисти­ти своїх дітей. З горя і розпуки він називає Україну Чорною Елладою, Анти- Марією, зрадницею Кармен, покриткою Катериною, розпусницею, яка віддається усім і кожному:

Лежиш, розпусто, на розпутті.

Не знати: мертва чи жива.

Де ті байки про пута куті Та інші жалісні слова?

У збірці «Земля і залізо», яка вийшла друком у 1930 році, Україна постає перед нами у жахливому образі відьми, яка, розгортаючи чорні кажанячі крила, летить «своїх дітей байстрючу пити кров». Який шалений крик піднявся в емігрантських колах після виходу цієї збірки! Автора звинувачували у чорному настрої і богоху­льстві, називали його «поетом тьми і хаосу», «настовбурченим і бунтарським вов­ком з осмаленою шерстю, що виє на чорний степ».

І мало хто побачив, відчув, що за цими лайливими грубими словами на адресу України стоять велика любов і туга за втраченою вітчизною, розуміння того, що поет і його товариші більше вже ніколи не побачать широких степів, не будуть милуватися чудовими краєвидами, не стоятимуть на березі Дніпра. Все минулося і більше вже не повернеться. Можливо, в такі моменти митець відчував страх перед майбутнім життям, де немає жодної рідної людини. Все, все залишилося в Україні. Вони не з власної волі пішли звідти, і батьківщина опустила перед ними залізну завісу, через яку не долетить жодне слово. Страх, біль, страждання, розпу­ка — ось що було в тих віршах.

Через 4 роки у 1934 році виходить нова збірка Євгена Маланюка «Земна Ма­донна», в якій Україна постає уже в образі жінки-матері, але матері, безпорадної у своєму нещасті, яка чекає майбутнього Рюрика й Олега, котрі твердою рукою виведуть її на новий історичний шлях. Поет свідомий свого гріха за лайливі слова, але біль — це не лише сльози й зітхання. Перш за все це напруження усіх сил і гнів. Ці слова не можуть бути словами сина, але й Україна — ще не мати. Вона повинна очиститися від скверни бурями, сонцем і сніговіями. Поет любить свою батьківщину, її простори, але чарівність оспіваної землі не відвертає його уваги від її багатовікового поневолення.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (04 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 417 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2021
Хостинг от uCoz