Трагічна доля письменника Володимира Маяковського

«Найталановитіший поет нашої радянської епохи» (Й. Сталін)

(Цими словами тиран канонізував постать поета, зробив його творчість хресто­матійною, обов’язковою для вивчення і знищив багатомірний образ людини, яка кохала, страждала, шукала свого шляху в літературі й житті.)

Маяковський — заручник тоталітарної системи, комуністичної ідеології.

1.     Мрії молодого поета про нове життя. (В. Маяковський із захопленням зу­стрів Лютневу і Жовтневу революції. І тому серед грізних подій перед ним відкривалися реальні можливості втілення ідей про створення нового, віль­ного, досконалого світу.

Він багато пише, його твори друкуються, враження від численних подоро­жей по країнах Європи та Америки надихають Маяковського на написання нових творів.)

2.     Служіння тоталітарній системі. (Поет своєю творчістю стверджував ра­дянські норми життя. Його вірші наповнені пафосом будівництва світло­го майбутнього й героїчних буднів. Піднесена тональність творчості ви­ключає компроміс, співчутливе ставлення до слабкого й скривдженого. Об’явивши себе поетом революції, Маяковський поставив свій талант на службу владі.)

3.     Причини зміни у настрої і творчості поета. (У 30-ті роки XX століття В. Маяковський був дуже популярним поетом не тільки в Радянському Союзі, а й у світі. Але його гордість, незалежність дратували владу. Роз­почалися репресії українських митців, а він закликає росіян вивчати їхню мову — «величаву і просту». Поету забороняють виїзд до Парижа, де його чекає Тетяна Яковлєва, провалюється виставка «20 років роботи Маяковського». Нищівна критика п’єси «Баня», втручання влади у його особисті справи — все це підривало його впевненість у собі й довіру до влади.)

IIІ.Трагічний кінець життя великого поета. (Ще в ранніх творах В. Маяковський піднімав тему самогубства і розглядав його не як смертний гріх, а як доброві­льну жертву в ім’я чогось або когось. Доведений до відчаю особистими пере­живаннями і тиском влади, Володимир Маяковський 14 квітня 1930 року застрелився. Життя загнало поета у глухий кут, звідки він не бачив іншого виходу.)