Творча доля М. Булгакова

I.      Взаємозалежність життєвого шляху і творчої долі М. Булгакова.

(Розглядаючи творчість М. Булгакова, не можна не говорити про обставини його життя, адже творчі злети і падіння були тісно пов’язані зі щасливими моментами і негараздами у житті.

Михайло Булгаков виховувався в сім’ї, де панував чіткий розпорядок, викону­валися релігійні обряди, але тихонею і святошею в результаті такого виховання він не став. Веселий, кмітливий, дотепний — таким його знали в дитинстві, таким він залишився і до смерті. Письменницька доля, яку обрав Булгаков, не балувала його, життя теж не було устелено трояндами. Все, що він пережив, що передумав, вилилося у численні твори.)

II.     Народження і життя Майстра.

1.     Початок творчого шляху. (Перший свій твір «Записки на манжетах» Булга­ков видав у 1922 році. Критика майже не помітила нового письменника, хоча в одній статті автор дивувався манері письма Михайла Булгакова. Повість «Записки на манжетах» — оповідь про власне життя.)

2.     Праця заради шматка хліба. Журналіст мимоволі. (У Москві, куди переїхав Булгаков у 1921 році, був голод. Ніхто нічого не міг надрукувати: не було паперу, майже не працювали друкарні. Заради шматка хліба Булгаков спів­робітничає з газетами, пише замітки, фейлетони, газетні оповідання. Мате­ріал він бере з листів читачів, додає щось своє — і виходить дуже смішно. Булгаков не був революціонером, але з увагою слідкував за всім, що відбу­валося в країні.)

3.     «Але що пише! Але що друкують!..» (І. Авербах)

(У 1924 році у житті Булгакова намітився перелом. Він почав публікацію «Дияволіади». Поліпшилиея матеріальні справи Булгакова, його творчість помітила критика, розширилося коло знайомих із числа вчених і діячів культури. Великої крамоли у першій повісті не було. Але інша справа — наступні повісті і в першу чергу «Собаче серце». Через фантаетичний еюжет перетворення собаки на людину М. Булгаков показує справжню радянську дійсність.)

4.     «Біла гвардія». (М. Булгакова звинувачували в тому, що він білих юнке­рів, ворогів радянської влади, показав не злодіями, а звичайними людь­ми, які повинні розпрощатися зі своїми ідеалами. Письменникові не вистачало радянського світосприймання, яке повинно було тісно поєд­нуватися із громадянською класовою позицією. У цьому творі М. Булгаков викладає багато власних роздумів про життя і смерть, про сьогочасне і вічне.)

5.     Булгаков-драматург. (М. Булгаков співробітничав з МХАТом, Театром ім. Вахтангова, в яких, починаючи з 1925 року, ставилися різні спектаклі за творами письменника: «Біла гвардія» («Дні Турбіних») і «Собаче серце». Дуже швидко письменник перетворився на відомого драматурга. Найкра­щий його драматичний твір — п’єса «Біг», яка була спочатку заборонена, а потім з благословення М. Горького поставлена у МХАТі.)

6.     Розмова Булгакова зі Сталіним. (Доведений до відчаю постійними нападка­ми критики, заборонами творів, М. Булгаков 28 березня 1930 року пише листа Сталіну. Через деякий час Сталін передзвонив йому сам, і Булгаков одразу отримав посаду режисера-асистента у МХАТі. Диктатор зняв петлю з шиї митця, бо мав надію рано чи пізно приручити непокірного письмен­ника.)

7.     Головний твір усього життя Майстра. Сходження на Голгофу. («Майстер і Маргарита» — роман, який Булгаков писав більше десяти років. Власна доля примусила письменника згадати біблійну історію про вбивство Хри- ста. Але прямої паралелі між Христом і собою письменник не проводив, адже він не стільки проповідував добро, скільки розчищав йому дорогу. Як художник, як сатирик з буйною фантазією і злим язиком, він був більше ехожий на Диявола. Але він жив у таку епоху, що доля його збли- зилаея з долею Христа. Булгаков повинен був нести свого хреста на свою Голгофу.)

III      «Рукописи на горять» (М. Булгаков) (Довгі десятиліття творчість письмен­ника була під забороною. Га відомо, що може проіржавіти золото, розси- патиея граніт, але Слово вимовлене, написане залишається навіки. Над ним не владний ні тиран, ні час. І слово Булгакова повернулося до нас назавжди.)