Усяка нація може і повинна вчитися в інших

Ці слова К. Маркса особливо актуальні в XXI столітті, коли меж для інформа­ції, культури, науки і технологій не існує. Створюються різні об’єднання країн: СНД, Європейський Союз, країни Тихоокеанського регіону, країни Балтії, країни Чорноморського басейну і т.п. Для економічного і культурного співробітництва, для взаємодопомоги з багатьох питань. Для того, щоб учитися в інших.

Тарас Шевченко нам залишив такий заповіт: «І чужому научайтесь й свого не цурайтесь!» Учитися в інших, не варитися у власному соку, переймати в сусідів корисне, цінне, впроваджувати його в себе... Як часто у відповідь на це ми чуємо обвинувачення в «американізації», «європеїзації»! Думаю, що у всіх слов’янських народів такий міцний внутрішній стрижень, що ніякі зовнішні впливи його не тільки не зламають, але навіть не зігнуть. У нас зараз таке захоплення зовнішніми ознаками західного життя, бо всього 11 років тому наша країна стала відкритою країною. А в досягненнях західної цивілізації чимало привабливого. От вони і поширюються широко й у нас, і в наших сусідів по колишньому Радянському Союзу. Впевнена, що відхлине ця хвиля захоплення, щось залишиться, прижи­веться, стане своїм, тому що нація завжди адаптує «чуже», а те, що не зможе засвоїтися, піде з життя, не торкнувшись нашої ментальності.

Прикладів історичних багато. Триста років татаро-монгольського ярма витри­мали східні слов’яни, не зрадивши свою віру, звичаї, традиції. А от російська й українська мови збагатилися: багато слів тюркського походження живуть у наших мовах, і ніхто вже не згадує, що за походженням вони не рідні. А як намагалися Україну «ополячити»!

З життя інших народів потрібно брати у своє життя краще й освоювати його. І не керуватися при цьому помилковим патріотизмом, вважаючи, що чуже — це чуже, а отже, погане й непотрібне. Зараз уже не відгородитися від світу ні будівни­цтвом стін на зразок Великої Китайської, ні залізною завісою заборон. Процес взаємопроникнення економік і культур не зупинити. Та цього ніхто і не хоче.

Мені хотілося б, щоб побільше запозичали в нас. А для цього необхідно вдосконалювати свої технології, поліпшувати виробництво, розвивати вітчизня­ну науку і культуру. Хоча Захід уже давно запозичає в нас «уми»: йде так званий «витік мізків». Наш рівень освіченості визнаний дуже високим у всьому світі. Якби в нас ще і рівень життя, послуг, комфорту став привабливим для молоді з західних країн, то наші вузи були б переповнені іноземцями. Я хотіла б, наприклад, учитися в студентській групі, де були б італійці. Мене ця країна чомусь особливо приваблює. Мабуть, українцям є чого повчитися в італійців, а їм — у нас.

Світ став відкритим. На жаль, не тільки для добра, для гарного і корисного. Але мені віриться, що незабаром припиниться експорт тероризму, що охопив світ, наркотиків, зброї і зла, яке роз’їдає душу. Люди повинні одне одному «експорту­вати» науку, культуру, духовні цінності. Це не означає стирання національних особливостей і міждержавних кордонів. Це означає: вчитися в інших народів тому, що в них об’єктивно краще. Світ від цього стане багатшим і різноманітнішим.