«Задивляюсь у твої зіниці» - АНАЛІЗ ТВОРУ В. СИМОНЕНКО

Василь Симоненко увійшов в українську літературу як видатний борець за державний і культурний суверенітет України, прагнув пробудити в душах ровес­ників національну самосвідомість і жагу до національного відродження. Протягом свого короткого життя Василь Симоненко написав поезії, провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за її долю.

Вид лірики: громадянська, патріотична.

Жанр твору: ліричний вірш.

Провідний мотив твору. Поет звіряється у любові до України, закликає земля­ків любити рідну землю, дбати про її майбутнє.

Композиція твору. Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна пози­ція поета, чітка орієнтація на читача зумовлюють побудову твору. Монолог лірич­ного героя відтворює патріотизм цілого покоління. Твір сповнений почуттів, екс­пресії, які передають різноманітні тропи та фігури.

Образи твору. Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого пе­редається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає «недругами», «чортами». У творі зримо присутній образ України, яку ліричний герой називає матір’ю, молитвою, віковою розпукою.

Мовні засоби твору. Зрозуміти ідею вірша допомагають художні засоби: епітети «червоні блискавиці», «мама, горда і вродлива», «святе синівське пра­во», «дні, занадто куці та малі», «зіниці, голубі, тривожні», «розпука вікова», «хма­ри бурякові», «священне знамено» змальовують тривожний світ, у якому ми жи­вемо;

метафори «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать америки й росії», «чорти живуть на небі», «палають хмари», «сичать образи» містять у собі оксимо- ронність, яка допомагає побачити протиріччя світовлаштування; порівняння: «зіниці, голубі, тривожні, ніби рань»; звертання: «Україно!», «недруги лукаві», «друзі», «нене»; гіпербола «битви споконвічний грюк» створює різноманітну, строкату картину реальності, у якій частіше панує неспокій, бій;

риторичне питання «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?» цілком логічно підкреслює ті опори, на яких тримається світ і людське життя;

риторичні оклики «Ти для мене диво!», «Одійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, за­чекайте на путі!», «Чуєш — битви споконвічний грюк!» роблять вірш емоційним, наближають автора до читача;

літота «Я проллюся крапелькою крові» змальовує думку про те, що кожен із нас — це немов маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України.

Версифікація твору. Твір написано п’ятистопним хореєм із пірихієм, п’ята стопа у другому й четвертому рядках усічена:

Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань.

Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань.

У творі використано перехресне римування: зіниці — блискавиці, рань — пов­стань.

Ідея твору — показати щирі синівські почуття поета до своєї Батьківщини.

У поезії «Задивляюсь у твої зіниці» Василь Симоненко гордо й одверто заяв­ляє про свою любов до України, говорить про те, що Батьківщина завжди була, є і буде найважливіщою для нього. Поет готовий до боротьби з ворогами, бо «ще не

всі чорти живуть на небі, ходить їх до біса на землі», але у цій боротьбі з тими чор­тами, що ще ходять по землі, йому потрібні друзі, без яких неможливо обійтися.