Вулиця, якою ходиш щодня

Великий німецький поет і мислитель Ґете поставив одного разу собі таке пи­тання: «Що складніше за все побачити?» Виявляється, що складніше за все поба­чити не минуле, покрите багатовіковим пилом, і не майбутнє, що окутане тума­ном невідомості. Ні, не це. На своє питання мудрий Ґете відповів: «Те, що лежить перед самими твоїми очима».

Щодня мій шлях лежить вулицею Раднаркомівською, коротенькою вулицею в центрі Харкова. Довгі роки вона була для мене просто дорогою. Не дивлячись по сторонах, бігла я по цій вулиці в школу і зі школи. А нещодавно дідусь сказав: «Ну, коли ж Раднаркомівській повернуть її колишню назву?!» З цієї фрази все і почалося. У мене начебто відкрилися очі. От що я довідалася і побачила.

у XIX столітті вулиця ця називалася не вулицею, а провулком, що носив таке ж ім’я, як сусідня вулиця. Це був Мироносицький провулок. Сусідній вулиці вже кілька років тому повернули стару назву, а Раднаркомівська, як і раніше, живе з радянським ім’ям.

Будинки на Раднаркомівській майже всі з минулого. Будинок учених займає особняк, вибудований за проектом знаменитого архітектора Бекетова. Найближча станція метро саме тому і носить його ім’я. Навпроти Будинку вчених ще один старовинний особняк — нині Будинок міліції. Треба зауважити, що в останні роки обидва ці будинки оновлені, територія навколо впорядкована. Відновлена, точні­ше, вибудована заново, невелика каплиця. Як виявилося, вона була тут ще в XIX столітті. У цей комплекс добре вписався пам’ятник міліціонерам, що загинули в боротьбі зі злочинністю. Тінисті алеї, клумби квітів, акуратні парасольки літнього кафе приємно доповнюють загальну картину.

Наступна визначна пам’ятка моєї вулиці — міський художній музей, гордість нашого міста, один з найбільших художніх музеїв України. Прекрасна колекція картин відомих російських і українських живописців! Є унікальні полотна. Будинок, де знаходиться музей, побудований теж за проектом академіка Бекетова. Поруч з музе­єм — виставочні зали. Розташовані вони в колишньому особняку відомих харківсь­ких банкірів Алчевських, що зробили багато гарного і доброго для нашого міста.

Уздовж Раднаркомівської, виходячи на вул. Сумську, тягнеться сквер Перемо­ги. Він закладений у 1947 році на честь перемоги нашого народу над фашистськи­ми загарбниками. Моя бабуся розповідала, що вони, школярки тих років, бігали сюди дивитися на полонених німців, що розчищали від руїн майбутню територію скверу. А старша бабусина сестра, уже студентка в ті роки, разом зі студентами харківських вузів саджала тут дерева, розбивала алеї.

Тепер на розі Раднаркомівської і Мироносицької знаходяться два факультети Харківського національного університету: економічний і соціологічний. Я мрію вступити на економічний факультет. Якщо моя мрія здійсниться, то, думаю, я стану свідком, як Раднаркомівська змінить свою назву, як вона стане вулицею- музеєм. Проект історико-архітектурного ансамблю на вулиці Раднаркомівській був створений ще в 70-ті роки минулого сторіччя. Автори проекту — викладачі і студе­нти архітектурного факультету Харківського інженерно-будівельного інституту (так він називався тоді). Може, автори проекту вже маститі архітектори. Думаю, якщо струсити пил зі старих креслень, вони ще стануть у пригоді. Упевнена, що знай­деться і спонсор, що допоможе втілити проект у життя.

А по якій вулиці ходиш щодня ти? Може, вона не настільки багата пам’ятни­ками історії, але все одно в кожної вулиці, у кожного будинку є своя історія. Повертати її в небуття не можна, тому що без минулого немає майбутнього, і сьогодення набагато бідніше без знання історії.