Життя і творчість Альбера Камю

I.      Сторінки біографії.

1.     Початок шляху. (Народився в 1913 році в невеликому містечку французь­кого Алжиру. Батько — сільськогосподарський робітник, умер, коли сину виповнився рік. А 1924 року Камю закінчив початкову школу і повинен був стати робітником, однак здібності хлопчика звернули на себе увагу вчи­телів, і для нього домоглися стипендії, щоб він міг продовжити навчання.)

2.     Роки навчання. (Закінчивши ліцей, що давав гарну гуманітарну підготов­ку, став студентом філолофсько-історичного факультету Алжирського уні­верситету. Тема його дипломної роботи — «Християнська метафізика і нео­платонізм» — про співвідношення християнської і язичеської думки.)

3.     Коло інтересів. (Коло читання: Ніцше, Достоєвський, Пруст, Мальро. За­хопився театром, створивши театральну трупу, що виступала перед робіт­никами. У її репертуар входили: «На дні» М. Горького, «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського, «Кам’яний гість» О. Пушкіна й ін. У студентські роки вступив у компартію. Пізніше розчарувався в комуністичній ідеології.)

4.     Участь у французькому Опорі. (У 1940 році перебрався до Парижа. Вступив­ши в 1941 році в одну з організацій Опору, збирав розвідувальні дані, співробітничав у нелегальній газеті. «Просто я себе ніде більше не мислив, от і все. Я думаю, і я так думаю донині, що ставати на бік концтаборів не можна», — так пояснював письменник цей бік своєї діяльності.)

II.     Початок творчості. (Перші досвіди — книжки ліричних есе «Виворіт і лице» і «Одруження» (кінець 1930-х років). Ще в Алжирі були початі трагедія «Калігу- ла», книга філософських есе «Міф про Сізіфа» і «Сторонній». Співпрацюючи з однією з найбільших французьких газет, працює над рукописами цих робіт. Після 1944 року очолив газету «Комба».)

III.      Світова слава. (Широку популярність приніс Камю роман «Сторонній», але світова слава прийшла до нього після створення хроніки-притчі «Чума» (1947). Гарячі суперечки викликав памфлет «Людина, що бунтує» (1951), де письмен­ник показав марні спроби людини перебороти відстороненість від світу. Його герої — одинаки, що у світі, розколотому на різні табори, ведуть марні пошуки свого власного серединного шляху. У 1957 році Камю був визнаний гідним Нобелівської премії. У 1959 році інсценував роман Ф. Достоєвського «Біси». Загинув у 1960 році в автомобільній катастрофі.)

IV.    Значення творчості А. Камю. (Його називали другом знедолених, «одним з великих моралістів». Французький письменник Ф. Моріак писав: «Молода лю­дина жадає моральних наставлянь... І заслуга Камю є саме в тому, що він задовольнив цю потребу». Камю — одна з ключових фігур не тільки французь­кої, але і світової культури, що відбила умонастрої «філософії існування» — екзистенціалізму.)