|
До того, як з’явитися в магазині, усі вони: і великі настінні годинники, і маленькі наручні, і дитячі з кумедними малюнками на циферблаті та забавним «ку-ку-рі-ку!» — проходять навчання і складають іспити. Ще б пак! Саме їм довірено дуже важливу справу — збереження і контроль часу.
Вчасно відходять поїзди і підіймаються у повітря літаки. Дзвенить дзвоник до школи, і вчитель розмірковує над уроками так, ш;об жодну хвилину не було витрачено марно. Приймає миттєві рішення хірург. Змагаються за долі секунди спортсмени.
А годинники, які б вони не були за зовнішнім виглядом, за призначенням, завжди поруч. їхні стрілки повільно повзуть по циферблату і, здається, ось-ось зупиняться, коли ти байдикуєш або пасивно чекаєш на ш;ось, бо їм шкода марно витраченого часу. А буває, вони мчать, мов скажені, коли ти своєю працею та мріями намагаєшся обігнати час.
Найбільше годинники поважають людей, ш;о вміють свій час планувати. Іноді вони навіть розповідають про них своєму найстаршому родичеві — календарю. Тоді на його сторінках з’являються прізвиш;а винахідників та дослідників, майстрів своєї справи та митців — тих, хто справді стали героями свого часу.
Годинникам дано дзвінке магічне слово «тік-так», ш;о нагадує стук людського серця. І це дуже влучно, бо вони, саме як серце, відповідають за ритм нашого життя.
Похожие сочинения
| 
