|
Герой оповідання «Ялинка» Василько — мій ровесник: «Василькові виповнилося літ дванадцять». Але він був найстарший у сім’ї (де, крім нього, було ш;е двоє дівчаток) і розумів та поділяв турботи батьків, був співчутливий і уважний до них.
Дивлячись на батька, який у Святий вечір сидів зажурений, похиливши голову, Василько намагався вгадати причину його смутку — «чи того, ш;о нездужають, чи того, ш;о нема грошей викупити від шевця мамині чоботи?»
Коли до хати зайшов чоловік з міста, який хотів купити для панських дітей ялинку, ш;о росла у їхньому садочку, батько погодився, бо ті три карбованці, які дають за ялинку, були дуже потрібні і своєчасні для сім’ї. Василькові було край жаль ялинки, адже це деревце — його, йому батько подарував ялинку, коли хлопчика похвалив учитель. Але Василько стримує свої почуття, бо жаліє батька і розуміє, ш;о той згодився продати ялинку з крайньої нужди.
Хлопчик добрий і співчутливий не тільки до близьких йому людей, з тією ж добротою і розумінням він ставиться до навколишньої природи. Ялинку він сприймає як живу істоту, ш;о здатна, як і люди, переживати різні почуття: радіти, вітаючи гостей, тремтіти від жаху, передчуваючи смерть.
Василькові хотілося плакати від жалю за ялинкою, але він стримувався, бо відчував себе дорослим, якому плакати не годиться. І тільки «дві сльозини скотились йому по плічках».
У сім’ї Василько перший помічник. І тому батько доручає йому важливу справу — відвезти ялинку до міста. Збившись з дороги, хлопчик заблукав у лісі, у нього зламалися сани. Почалася хуртовина, йому було холодно і страшно. Але Василько не розгубився, не запанікував, він шукав вихід із скрутного становиш;а. Автор не розповідає докладно про те, як Василько врятувався від вовків. Ми, читачі, дізнаємося лише про переживання батьків і їхню радість від звістки, ш;о їхній син врятований. І ми теж радіємо за Василька і віримо, ш;о такий хлопчик не пропаде в житті.
Похожие сочинения
| 
