|
Швидко промайнуло тепле літечко, за ним — похмура осінь. Настала моя улюблена пора року — зима. Ще вчора надворі було темно, безрадісно, сіявся дрібний допщк. Здається, дня і не було. Сірий ранок переходив у вечірні сутінки. А сьогодні я прокидаюся від того, що моя кімната залита світлом. Кидаюсь до вікна — і очам своїм не вірю. Сталося диво: землю вкрила сніжно-біла снігова ковдра, шапки пухнастого снігу лежать на деревах. Здається, земля в передчутті великих свят прикрасила себе. І справді, вони, ці свята, скоро настануть. Спершу довгоочікуваний Новий рік, а незабаром і Різдво.
Радісний настрій від того дива, яке подарувала нам природа, не покидає мене весь день. А увечері почалася хуртовина. І так приємно було засинати в теплому ліжку під її пісню.
Поет Володимир Сосюра у вірші «Зима» змалював цю чудову казкову чарівницю, що впевнено в’їжджає на баскому коні у свої володіння:
Б’є об землю копитами Білий кінь зими.
Здається, ще недавно «проходила садами осінь золота», а тепер вона вже «за горами», а їй на зміну прийшла нова господарка.
Скаженіє зима, утверджуючи свою владу, показуючи силу, випускає хуги з білих рук, намітає кучугури, замітає сліди. Махне ця чаклунка білим рукавом — і покриває землю білий сніг. Його так багато, що він нагадує білопінні морські хвилі.
Але як би не лютувала зима — діти їй раді: настала чудова пора для веселих зимових розваг.
Похожие сочинения
| 
