1. Казка про взаємини людини з дикою природою. (Відомо, що діти, які тривалий час перебували серед диких звірів, набувають їхніх звичок і втрачають здатність спілкуватися з людьми. Але на те вона й казка. Вихованець джунглів Мауглі може жити як серед звірів, так і серед людей. Звірі у Кіплінга вміють говорити і вміють мислити. А тому ми можемо бачити хороших і поганих звірів у джунглях, можемо порівняти світ людей зі світом звірів.)
2. Хороші і погані звірі в оточенні Мауглі. (Звірі в джунглях відкриті, вони не вміють маскуватися. Одразу видно їхні добрі чи злі наміри. Ось Мати Вовчиця готова битися, щоб захистити людське дитя. Такий само і Батько Вовк — готовий на все, коли справа стосується Мауглі. Симпатії читачів викликає і Акела — сірий Самотній Вовк. Він — сама мудрість вовчого племені. А от тигр Шер-Хан з першого епізоду казки викликає неприязнь. Він спробував відібрати у вовків викрадене ним дитя. Шер-Хан — злий і підступний. Він підбурював молодих вовків виступити проти Акели. Серед хороших звірів — бурий ведмідь Балу (вчитель вовченят і Мауглі), чорна пантера Багіра, шуліка Чіль (зв’язківець у джунглях), кам’яний пітон Каа.
Серед поганих звірів — руді собаки. Вони зображені Кіплінгом як жорстокі вбивці, загарбники чужих територій. У вирішальному бою вони були переможені, але смертельної рани зазнав Акела. Перед смертю благородний і мудрий Акела посилає Мауглі до людей.)
3. Через розуміння світу звірів до розуміння світу людей. (Кіплінг — мудрий казкар. У своїй казці він вчить читача розрізняти добро і зло, благородство і підлість. На прикладі свого героя Мауглі Кіплінг показав, що не золото і багатство є головним у житті. Існують інші цінності — моральні. Відданість, хоробрість, благородство не купиш ні за які гроші. Зображаючи хороших і поганих мешканців джунглів, автор закликає читачів не втратити своїх найкращих рис Людини.)
Душа поета і душа природи (за поезією Ф. Тютчева)
Ф. Тютчев — відомий російський поет. (У поезії Федора Тютчева яскраво виражена любов до Росії, до природи. Він вважав, що природа має душу, що вона жива. Тютчев мріяв, щоб і його душа злилася воєдино з душею навколишнього світу.)
Осінні роздуми поета. (Ф. Тютчев любив осінь. Про це свідчать його поетичні твори. Для нього осінь була порою спокою, спостереження за красою природи, а також порою роздумів над життям:
Я знаю в праосені пору.
Таку коротку і ясну.
Повітря чисте, день прозорий,
І вечір зве в далечину.)
Значення творчості Ф. Тютчева. (Тонкий лірик і талановитий художник у своїх творах зобразив розмаїття російської природи. Тут і ліси, і поля, і ріки, й широкі простори. Тут і плоди селянської праці, і настрої людей, і почуття поета:
Далеко ще до перших сніжних хуртовин.
Блакить прозора й тепла ллється з височин На стомлене і тихе поле.
(Переклад Ю. Клена).)
Похожие сочинения
|