Образи диких звірів у казці Р. Кіплінга «Мауглі»

1.     Казка про взаємини людини з дикою природою. (Відомо, що діти, які три­валий час перебували серед диких звірів, набувають їхніх звичок і втрачають здатність спілкуватися з людьми. Але на те вона й казка. Вихованець джунглів Мауглі може жити як серед звірів, так і серед людей. Звірі у Кіплінга вміють говорити і вміють мислити. А тому ми можемо бачити хороших і поганих зві­рів у джунглях, можемо порівняти світ людей зі світом звірів.)

2.     Хороші і погані звірі в оточенні Мауглі. (Звірі в джунглях відкриті, вони не вміють маскуватися. Одразу видно їхні добрі чи злі наміри. Ось Мати Вовчи­ця готова битися, щоб захистити людське дитя. Такий само і Батько Вовк — готовий на все, коли справа стосується Мауглі. Симпатії читачів викликає і Акела — сірий Самотній Вовк. Він — сама мудрість вовчого племені. А от тигр Шер-Хан з першого епізоду казки викликає неприязнь. Він спробував віді­брати у вовків викрадене ним дитя. Шер-Хан — злий і підступний. Він підбу­рював молодих вовків виступити проти Акели. Серед хороших звірів — бурий ведмідь Балу (вчитель вовченят і Мауглі), чорна пантера Багіра, шуліка Чіль (зв’язківець у джунглях), кам’яний пітон Каа.

Серед поганих звірів — руді собаки. Вони зображені Кіплінгом як жорстокі вбивці, загарбники чужих територій. У вирішальному бою вони були перемо­жені, але смертельної рани зазнав Акела. Перед смертю благородний і мудрий Акела посилає Мауглі до людей.)

3.     Через розуміння світу звірів до розуміння світу людей. (Кіплінг — мудрий казкар. У своїй казці він вчить читача розрізняти добро і зло, благородство і підлість. На прикладі свого героя Мауглі Кіплінг показав, що не золото і ба­гатство є головним у житті. Існують інші цінності — моральні. Відданість, хо­робрість, благородство не купиш ні за які гроші. Зображаючи хороших і пога­них мешканців джунглів, автор закликає читачів не втратити своїх найкращих рис Людини.)

Душа поета і душа природи (за поезією Ф. Тютчева)

Ф. Тютчев — відомий російський поет. (У поезії Федора Тютчева яскраво ви­ражена любов до Росії, до природи. Він вважав, що природа має душу, що вона жива. Тютчев мріяв, щоб і його душа злилася воєдино з душею навко­лишнього світу.)

Осінні роздуми поета. (Ф. Тютчев любив осінь. Про це свідчать його поетичні твори. Для нього осінь була порою спокою, спостереження за красою приро­ди, а також порою роздумів над життям:

Я знаю в праосені пору.

Таку коротку і ясну.

Повітря чисте, день прозорий,

І   вечір зве в далечину.)

Значення творчості Ф. Тютчева. (Тонкий лірик і талановитий художник у своїх творах зобразив розмаїття російської природи. Тут і ліси, і поля, і ріки, й ши­рокі простори. Тут і плоди селянської праці, і настрої людей, і почуття поета:

Далеко ще до перших сніжних хуртовин.

Блакить прозора й тепла ллється з височин На стомлене і тихе поле.

(Переклад Ю. Клена).)