|
Дитинство... Найкраща пора твого життя. Ти згадуєш батьків, тепло рідної домівки, свої щасливі сни. Спокій огортає твою душу. А яке ж дитинство в сироти? Безрадісне, завжди безрадісне: і зараз, і в далекому минулому.
у минулому, хоч яким важким воно було, людина знаходить і згадує ті хвилини, які запам’яталися на все життя. Безрадісне, сирітське дитинство постає перед нами із поезії Т. Шевченка «Якби ви знали, паничі». На мальовничій українській землі «хатиночка в гаю», де малого Тарасика мати повивала, стала для нього справжнім пеклом:
Я в хаті мучився колись.
Мої там сльози пролились.
Найперші сльози.
Такою ця хата була для всієї сім’ї. Мати, ш;е зовсім молодою, від тяжкої праці лягла у могилу. «Плачучи з дітьми», помер на пашцині батько. Залишився Тарас сиротою. А яка доля в сироти? Він носив воду школярам, хоча був ш;е малим. Братів віддали в солдати, а сестри, його «голубки молодії», пішли в найми. І стільки туги відчувається в цьому вірнії, ш;о аж сльози виступають. Немає де прихилитись сироті. Йому здається, ніби все, ш;о діється на землі, робиться з Божої волі.
А ось у другому вірші «І золотої й дорогої...» вже змальовано життя дітей- кріїїаків, таких самих сиріт, як і сам Тарас Шевченко. Його особиста доля схожа з долею зображеної кріпацької дитини. Ця дитина не бачитиме волі, марно пролетять її молодії літа. Сирота не знайде собі ш;астя в житті, у широкому вільному світі. Його чекає доля наймита або солдата. Хлопчик малий і такий самотній:
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином...
Він убогий, «сидить собі в старій ряднині». Сум, печаль, глибокі переживання поета за долю не тільки одного хлопчика, але й усіх кріпацьких дітей відчувається у цьому вірші.
Прочитавши вірші Т. Шевченка, я подумала: «Як добре, ш;о я не сирота».
Похожие сочинения
| 
