|
Мої бабуся і дідусь живуть у селі. Біля їхнього будинку ростуть дерева, купц, городина. Є також вільна ділянка, на якій ш;овесни саджають картоплю.
Цього року ми з батьками приїхали допомагати бабусі і дідусеві саджати картоплю. Увечері напередодні було вирішено, ш;о працювати на городі будуть лише чоловіки, а жінки готуватимуть обід. Отже рано вранці я, тато і дідусь вийшли на роботу. З собою ми несли дві лопати і одне відро, ш;об носити в ньому картоплю. Картопля для посадки вже була на ділянці. Це тато приніс її у той час, коли я закінчував сніданок.
Дідусь почав копати. Бін робив невеличкі ямки. Биходив рівний рядок ямок, одна поруч із другою. У цей час тато пересипав з мішка картоплю у відро і приніс його мені. Я повинен був кидати в кожну ямку, ш;о викопав дід, по одній картоплині. Робота спочатку здалася мені дуже простою і легкою. Але, коли тато теж взявся за лопату і почав копати, я захвилювався. Батько і дід копали вдвох, а я клав картоплю один. Чи встигну? Але мої побоювання були марними. Дідусь похвалив мене і сказав, ш;о я все роблю правильно та швидко. Коли у кожній ямці першого ряду вже лежало по картоплині, тато і дідусь почали паралельно до першого ряду копати другий. При цьому, копаючи ямки у другому ряді, вони кидали землю у ямки першого, засипаючи посаджену картоплю.
Ми працювали до обіду. За цей час посадили п’ятнадцять рядків. Мама і бабуся приготували нам борш;. Мені здалося, ш;о це був найсмачніший борщ; у моєму житті.
Мій батько — шофер. Його робоче місце за кермом великого красивого автобуса. Тато возить людей з нашого міста у сусіднє. Цю відстань він проїжджає за три години. Батько часто розповідає мені вечорами історії, які трапляються з ним та його пасажирами дорогою. Я з нетерпінням чекаю батькові розповіді, бо дуже люблю їх слухати. А ш;е була у мене мрія — поїхати разом з ним у дорогу.
Неш;одавно моя мрія здійснилась. Як я зрадів, коли батько нарешті погодився взяти мене з собою у рейс! Рано-вранці ми вийшли з дому і за півгодини вже були на АТП, де працює мій батько і де стоїть його автобус.
Спочатку треба було оформити документи для поїздки. У той час, коли батько із цим порався, я уважно розглядав автобус. Червона комфортабельна машина була вже готова до рейсу. Ми з татом зайшли в автобус. Він сів за кермо, а я — на перше сидіння недалеко від нього. Час рушати. Тато вставив ключ у замок запалювання і повернув його. Я почув шум. Це був звук мотора, ш;о завівся. Тато натиснув ногою на одну з педалей, вижав зчеплення, рукою потягнув важіль — включив передачу. Потім одночасно повільно відпустив зчеплення і витиснув педаль газу. Автобус зрушив з місця. Батько додав газу й автобус поїхав швидше. Ми прямували на зупинку, де вже чекали на нас пасажири. Тато потягнув маленький важіль на кермі, на панелі замиготів зелений вогник. Це був обов’язковий сигнал повороту. Лише після цього батько повернув кермо у лівий бік, і автобус почав повертатися ліворуч.
Ми під’їхали до зупинки, зупинились. Батько натиснув на панелі кнопку, і двері автобуса розчинились. Пасажири з речами почали входити в салон і сідати на свої місця.
Похожие сочинения
| 
