ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Як Я розумію провідні мотиви лірики Лєрмонтова

Для мене Лєрмонтов — це перш за все, ще з малих років, «Белеет парус одинокий». Може, тому, що рядки вірша пролунали на морському узбережжі мовби звуковим фоном до маленької білої краплини, яка миготіла на синьому обрії, загадкова й чарівна, у вранішньому тумані? А може, завдяки тому, що в перші мої шкільні роки накотилась, мов друга хвиля, катаєвська повість із такою ж назвою, пройнята таким самим неповторним волелюбним духом?

Мабуть, ці рядки я знала напам’ять завжди. А значить, знала про Лєрмон­това, що

...Он, мятежньїй, просит бури.

Как будто в бурях єсть покой.

Це вже потім, у школі, познайомлюсь з коротким яскравим життям поета. Це потім спаде на думку, що поет і його герой дуже схожі. Докази прийдуть потім. Спочатку — тільки знання, аксіома, вогник вічного полум’я. Його від- блиски-спалахи — майже у кожному рядку:

Мне нужно действовать. Я каждьій день

Бессмертньїм сделать бьі желал как тень Великого героя. И понять Я не могу, что значит отдьіхать.

Всегда кипит и зреет что-нибудь В моем уме.

Від юнацького кредо — до зрілої, заповітної мрії, до поеми «Мцирі». З перших же рядків — описів природи мовби оживають перед тобою кавказькі пейзажі Лєрмонтова:

Я видел горньїе хребтьі,

Причудливьіе, как мечтьі,

Когда в час утренней зари Курилися, как алтари,

Их вьіси в небе голубом,

И облачко за облачком.

Покинув тайньш свой ночлег,

К востоку направляло бег —

Как будто бельш караван Залетньїх птиц из дальних стран!

Здавалося б, рай на землі — це місто вічної краси та спокою, турботи чен­ців та духовної висоти молитви. Здавалося б, навіш;о шукати ш;ось інше, не­знане? Але звучить останньою сповіддю, спробою пояснити свою втечу:

Я знал одной лишь думьі власть.

Одну — но пламенную страсть:

Она, как червь, во мне жила,

Изгрьізла душу и сожгла,

Она мечтьі мои звала От келий душньїх и молитв В тот чудньїй мир тревог и битв,

Где в тучах прячутся скальї,

Где люди вольньї, как орльї.

Юнак, не бачивши іншого життя, біжить не заради звичайних пошуків цікавого: «узнать, прекрасна ли земля». Його душу бентежить інше, складніше питання:

Узнать, для воли иль тюрьмьі На зтот свет родимся мьі.

Вражає сміливість Мцирі, наче проявляється те, ш;о було закладено в люди­ну при народженні. Наодинці із страшенною грозою, на самоті у горах, уночі, він радіє із стихій:

О,    я как брат

Обняться с бурей бьіл бьі рад!

Глазами тучи я следил.

Рукою молнии ловил...

Після «дружбьі краткой, но живой, / Меж бурньїм сердцем и грозой», після розуміння стихій і прийняття ними до свого середовища ніщо не може спинити юнака на шляху до рідної землі. Зустрівши могутнього барса, беззбройний, він доводить — і передусім, самому собі,

Что бьіть бьі мог в краю отцов Не из последних удальцов.

Здавалося б, немає таких перешкод, що не міг би здолати герой Лєрмонто­ва. Крім тієї єдиної, що закладена в ньому самому: вирісший і вихований не на батьківщині, не за її законами і традиціями, Мцирі раптом розуміє, що завжди буде чужий. І він перестає боротися, бо як же боротися із самим собою? Зникає мета життя, залишається лише незадоволеність долею і самотність. Пам’ятаєте інші лермонтовські рядки:

На севере диком стоит одиноко Па голой вершине сосна...

...Одиноко

Он стоит, задумался глубоко И тихонько плачет он в пустине...

...Дубовий листок оторвался от ветки родимой.

Здавалося б, глухий кут, кінець.

Але за що я поважаю героїв Лєрмонтова і особливо Мцирі? Вони не пого­джуються з поразкою, вони, навіть вмираючи, продовжують чинити, хоч пасив­ний, опір. Втративши останню надію, Мцирі не повертається до монастиря, до єдиних людей, що цікавилися ним, турбувалися про нього.

«Так я найден и поднят бьіл», — ні краплини волі, власної свідомості не чути в цих словах, бо дух його, палкий, волелюбний, досі живе в милій серцю країні, де цінують мужність і відданість, де височать над бурями й грозами гори, де люди у випробуваннях випц й міцніші за бурі й грози і ладні помірятися з ними силами.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (20 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 635 | Теги: лірики, мотиви, Провідні, розумію, Лєрмонтова | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2020
Хостинг от uCoz