|
Любов ... рушить сонце і світила.
Дайте. «Божественна комедія»
У кожного кохання своя історія. Одну із таких історій розповів світові Геніальний англійський драматург В. Шекспір у своїй п’єсі «Ромео і Джульєтта».
Жили собі в італійському місті Вероні «шляхетні рівно, знатні дві сім’ї» — Монтеккі та Капулетті. З давніх-давен вони ворогують між собою. Ніхто навіть із старійшин цих родів не пам’ятає, через що почалась ворожнеча. Проте вони продовжують жити за законами родової помсти. Несподівано серед ненависті та злоби з’являється «брунька ніжного кохання» — син Монтеккі та донька Капулетті покохали одне одного.
Коли ми вперше зустрічаємося з Ромео, то бачимо безтурботного юнака, закоханого у красуню Розаліну. Він вважає, що «любов жорстока й люта». До Капулетті він ставиться, як і всі його родичі, з неприязню.
Того пам’ятного вечора, що змінив його життя, Ромео з’явився у домі свого недруга. Він, прикрившись маскою, хотів розважитись на карнавалі, який влаштували Капулетті. Побачивши чарівну незнайомку, юнак відразу ж закохався в неї:
Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?
О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!
Не знали ви краси до цеї ночі!
Вона — омріяна любов моя!
Її оточують прекрасні дами.
Вона ж між них — голубка між галками!
Немов грім серед ясного неба, пролунали для нього слова, коли Ромео дізнався, хто є його незнайомка.
У його душі сперечаються два почуття: «щастя неземне» від дотику до ніжної руки й страх від того, що Джульєтта із роду Капулетті:
Що? Капулетті?.. Ох! Де ж вороття?
У ворога в руках моє життя!
Та почуття, що спалахнуло в душі Ромео, виявилося сильнішим за родову ворожнечу. Покохавши, юнак був ладен зректися свого імені, тільки б його любила Джульєтта:
Назви мене коханим, і умить
Я вдруге охрещусь і більш ніколи
Не буду зватися Ромео.
Кохання до Джульєтти робить Ромео поетом. Він називає свою кохану «прекрасним сонечком», «світлим ангелом», голос Джульєтти для нього «ніжна музика», у сад Капулетті його «кохання принесло на крилах». До зустрічі з Джульєт- тою Ромео вважав, що кохання — це «цілюща слабкість і блискучий дим». Та, покохавши юну Капулетті, він відчув надзвичайне піднесення почуттів. Тепер Ромео упевнений, що «кохання може все і все здолає». Герой просто не уявляє свого життя без коханої:
Хай краще смерть від лютої злоби,
Ніж довгий вік без ніжності твоєї.
Кохання до Джульєтти перетворює дещо легковажного юнака на зрілого мужа, якого ніщо не може зупинити на шляху до щастя:
... Нехай приходить горе, —
Не зможе переважити воно Тієї радості, що за хвилину Переживу я серцем біля неї.
У першій дії п’єси Джульєтта — щира, «домашня» дівчинка, якій ще не виповнилося чотирнадцяти років. Батько говорить, що вона ще «не знає світу», її долю вирішують батьки. Джульєтта — слухняна донька. Вона не перечить рідним, які збираються віддати її за Паріса. Та ось на карнавалі до неї прийшло кохання.
Джульєтта з першого погляду палко покохала юнака, навіть не знаючи його імені. Коли ж дівчина дізналася, що він Монтеккі, в її душі зазвучали протилежні почуття:
Ох не на радість ти, любов моя.
Бо ворога кохаю ніжно я!
Любов наштовхує Джульєтту на зовсім не дитячі роздуми про безглуздість родової ворожнечі, що була перешкодою на шляху до щастя:
Лише твоє ім’я — мій ворог лютий;
А ти — це ти, а зовсім не Монтеккі...
Заради кохання Джульєтта теж готова відмовитися від свого імені:
...Присягни мені в коханні,
І більше я не буду Капулетті.
Для Джульєтти кохати — означає віддавати усю душу коханому. Вона ладна йти за Ромео на край світу.
Кохання до Ромео робить наївну дівчинку дорослою людиною, яка здатна на рішучі вчинки. Джульєтта готова таємно вінчатися, випивши сонного зілля, ночувати у склепі, щоб потім поїхати з коханим у заслання на чужину. А коли вона побачила Ромео мертвим, то не захотіла без нього жити.
Вірне кохання Ромео і Джульєтти змінило не тільки їх, а й їхніх батьків. Спільне горе примирило Монтеккі та Капулетті. Більше не буде литися безневинна кров. Мир і спокій оселилися в Вероні. За них Ромео і Джульєтта заплатили своїм життям.
Похожие сочинения
| 
