Яка з балад мені найбільше запам’яталась

Я хочу написати про сучасну баладу.

Власне кажучи, це не зовсім традиційна балада за формою. Тут немає звичного сюжету — розповіді про якусь історичну подію, про славетного героя. Мабуть, її можна було б назвати піснею, особливо — кинувпш оком на сторінки: куплет — приспів, навіть ритміка різна, навіть повтори і однаковий початок окремих рядків.

Спробуємо прочитати цей твір ще раз, а краще — уявити його на сцені.

Гітара, різкуватий голос автора, карбовані рядки героїко-романтичного тексту. І його особистість — а це дійсно неординарна людина: поет, співак, актор Володимир Висоцький — висвітлює сюжет.

Це не розповідь про якийсь історичний факт, подію — це розповідь про свій шлях до книжок, до літератури. Ні, мабуть, просто про літературу у своєму — нашому — моєму житті.

Це дуже співзвучно моєму серцю:

Жили книжньїе дети, не знавшие битв,

Задьіхались от мелких своих катастроф.

<...> Мьі же книги глотали,

Пьянея от строк.

Липли волосьі нам на вспотевшие лбьі,

И сосало под ложечкой сладко от фраз,

И пьянил наши головьі запах борьбьі,

Со страниц пожелтевших слетая на нас.

Так було у мене й у тебе: живеш рядками книг, входиш у коло їхніх героїв, приміряєш на себе їхні вчинки, випробування. Це дійсно пережив кожен з нас, стоячи пліч-о-пліч з мушкетерами, захишдючи до останньої краплини крові фор­тецю, ідучи в розвідку, відкриваючи таємницю, мандруючи у невідоме... Але настає мить, коли ти стаєш не пасивним читачем, спостерігачем здалеку. Вогник літературного полум’я загоряється в тобі самому. Ти стаєш справжнім героєм справжніх подій — тобто стаєш людиною:

Разберись, кто тьі — трус Иль избранник судьбьі,

И попробуй на вкус Настоящей борьбьі.

И когда рядом рухнет израненньїй друг,

И когда тьі без кожи останешься вдруг Оттого, что убили его — не тебя, —

Тьі поймешь, что узнал,

Отличил, отьіскал...

Велику роль у цьому ставленні, формуванні твого «я» відіграє саме літера­тура. Той вогник, що освітлює твою душу, зігріває й загартовує, світить дорого­вказною зіркою:

Если, путь прорубая отцовским мечом,

Тьі соленьїе слезьі на ус намотал,

Если в жарком бою испьітал, что почем, —

Значит, нужньїе книги тьі в детстве читал!

Зустрічі з головними книгами життя, місцю Літератури в житті Людини присвячено «Баладу про боротьбу» Володимира Висоцького.

• Дитинство Тараса (за віршами Т. Г. Шевченка «Мені тринадцятий минало...» та «На Великдень, на соломі...») | Просмотров: 859
• Що розповіла мені Біблія про виникнення різних мов на Землі | Просмотров: 715
• Що мені відомо про походження висловів ссахіллесова п’ята», «троянський кінь», «яблуко розбрату»? | Просмотров: 744
• Міф, ЯКИЙ мені сподобався | Просмотров: 683
• Романтичний характер балад Тараса Шевченка | Просмотров: 804
• Дружба - найбільше багатство (твір-роздум на морально-етичну тему) | Просмотров: 883