Я хочу написати про сучасну баладу.
Власне кажучи, це не зовсім традиційна балада за формою. Тут немає звичного сюжету — розповіді про якусь історичну подію, про славетного героя. Мабуть, її можна було б назвати піснею, особливо — кинувпш оком на сторінки: куплет — приспів, навіть ритміка різна, навіть повтори і однаковий початок окремих рядків.
Спробуємо прочитати цей твір ще раз, а краще — уявити його на сцені.
Гітара, різкуватий голос автора, карбовані рядки героїко-романтичного тексту. І його особистість — а це дійсно неординарна людина: поет, співак, актор Володимир Висоцький — висвітлює сюжет.
Це не розповідь про якийсь історичний факт, подію — це розповідь про свій шлях до книжок, до літератури. Ні, мабуть, просто про літературу у своєму — нашому — моєму житті.
Це дуже співзвучно моєму серцю:
Жили книжньїе дети, не знавшие битв,
Задьіхались от мелких своих катастроф.
<...> Мьі же книги глотали,
Пьянея от строк.
Липли волосьі нам на вспотевшие лбьі,
И сосало под ложечкой сладко от фраз,
И пьянил наши головьі запах борьбьі,
Со страниц пожелтевших слетая на нас.
Так було у мене й у тебе: живеш рядками книг, входиш у коло їхніх героїв, приміряєш на себе їхні вчинки, випробування. Це дійсно пережив кожен з нас, стоячи пліч-о-пліч з мушкетерами, захишдючи до останньої краплини крові фортецю, ідучи в розвідку, відкриваючи таємницю, мандруючи у невідоме... Але настає мить, коли ти стаєш не пасивним читачем, спостерігачем здалеку. Вогник літературного полум’я загоряється в тобі самому. Ти стаєш справжнім героєм справжніх подій — тобто стаєш людиною:
Разберись, кто тьі — трус Иль избранник судьбьі,
И попробуй на вкус Настоящей борьбьі.
И когда рядом рухнет израненньїй друг,
И когда тьі без кожи останешься вдруг Оттого, что убили его — не тебя, —
Тьі поймешь, что узнал,
Отличил, отьіскал...
Велику роль у цьому ставленні, формуванні твого «я» відіграє саме література. Той вогник, що освітлює твою душу, зігріває й загартовує, світить дороговказною зіркою:
Если, путь прорубая отцовским мечом,
Тьі соленьїе слезьі на ус намотал,
Если в жарком бою испьітал, что почем, —
Значит, нужньїе книги тьі в детстве читал!
Зустрічі з головними книгами життя, місцю Літератури в житті Людини присвячено «Баладу про боротьбу» Володимира Висоцького.
Похожие сочинения
|