|
Остап Вишня був великим жартівником і гострословом. Найбільше в житті любив письменник літературу, рідну природу і дітей. Його твори зачаровують читачів. Зброя Остапа Вишні — сміх.
Так, читаючи оповідання «Перший диктант», ми сміємось. Чому нам смішно? Бо те, про що розповідає автор у творі, розкриває нам цілий світ з його радощами і трагізмом.
Цей твір гумористичний. Змальовані тут персонажі та обставини, в які вони потрапляють, викликають веселий сміх. Розповідаючи про злиденне життя селянських дітей за часів царизму, автор засобами гумору зумів намалювати справжню картину такого життя: «Було це за царя Опенька, як була земля тоненька». Гумор Остапа Вишні доброзичливий, але дошкульний. У цьому оповіданні виявилася чиста, щедра і весела душа сміхотворця. Бо ж за лукаво усміхненим образом оповідача бачимо самого автора, з його поглядами на світ і його незрадливою, ніжною любов’ю. Так, розповідаючи про молодших братиків і сестричок, автор використовує такий засіб, як неправильне пояснення появи дітей у сім’ї. Це викликає у читачів доброзичливу посмішку: «Нас у батька з матір’ю п’ятірка: найстаршенька сестриця Парася, а під нею був я, а після мене знайшовся в капусті братик Івасик, а після Івасика лелека приніс сестричку Пистинку; найменшеньку сестричку Орисю баба Секлета на вгороді під калиновим кущем знайшла». Зразу відчувається особливе ставлення Остапа Вишні до своєї родини. Тепла хвиля огортає кожного, ти посміхаєшся милою, доброю усмішкою.
Водночас оповідання засвідчило, що засобами гумору можна виразити найсерйозніші думки й почуття.
Найбільше приваблює в «Першому диктанті» той епізод, де говориться про навчання сільських дітей у школі. Як не намагалася старенька вчителька навчити дітей російської мови, але не всі її засвоювали. Значення деяких слів діти не розуміли. Неправильне і недоречне їх вживання часом призводить до непорозумінь. Саме про такий випадок розповів Остап Вишня. Діти написали: «За коляской бежала и лаяла собачка панской породьі» замість «За коляской бежала и лаяла собачка испанской породьі». Інакше не могло бути. Тут змальована істинна картина життя тих часів і дитяче розуміння соціальних відносин. Раз пани сварливі, то й їхні собаки теж такі.
В гуморесці-оповідашгі використані вислови, слова жартівливого характеру. Це теж викликає сміх. Так, наприклад, слово «марнополька» перекручене «монополька», означає шинок, корчма. Найкранц ласонц бідних дітей тих часів — насіння соняшника, гарбузів, лісові горіхи, від яких «аж язики подубіють». Викорио тання в оповіданні такого типу порівнянь надає розповіді комічного характеру.
Отже, Остап Вишня добре знав силу гострого сатиричного сміху. Він любив повторювати слова М. Гоголя: «Сміху боїться навіть той, хто вже нічого не боїться». Своїми творами відомий сатирик підбадьорював людей. Його фейлетони, іуморески, оповідання вносили в життя промінчик сонця. Тонкий іумор, любов до людей, дітей властиві творам Остапа Вишні. Його сміх не ображає, а виліковує, виховує людей.
Похожие сочинения
| 
