|
Неш;одавно я перегортав збірку народних дум. У них розповідається про боротьбу українського народу проти турків і татар. Про сміливих, хоробрих, винахідливих козацьких ватажків: Самійла Кішку, Морозенка, Богдана Хмельницького. Але найбільше мені сподобалась «Дума про козака Голоту».
В образі Голоти народ бачить свого товариша, друга, визволителя. Часто нападали на українські міста та села турки і татари, грабуючи і спалюючи їх, захоплюючи людей у полон. Саме козацтво, представником якого і виступає козак Голота, захиш;ало свій народ від нападників. Козаки не тільки відбивали набіг чужинців, а й самі часто робили сміливі наскоки на ворожі землі, визволяючи братів-бранців, не шкодуючи своїх сил, свого життя.
Не шкодував їх і Голота, бідний козак, на якому були «...три семирязі лихії: одна недобра, друга негожа, а третя й на хлів незгожа». На ногах у козака постоли в’язові, на голові — «шапка-бирка» з діркою, через яку провівав вітер. Та, незважаючи на свою бідність, козак дбав, ш;об у нього були «ясненька зброя» та кінь вороний, з допомогою яких він гідно б’ється з ворогами своєї вітчизни.
Козак Голота — смілива, чесна, справедлива людина, він «...не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота», ні на кого перший не нападає, нікого не грабує.
Прославляючи мужність козаків, їхню перемогу над ворогами, народ наділяє Голоту і його товаришів непереможною, героїчною силою, відвагою і мужністю, висловлює своє бажання, ш;об козаки завжди
Хороші мислі мали...
І неприятеля під ногами топтали!
Похожие сочинения
| 
