І варіант
У житті українського народу пісня відіграла таку значну роль, як, мабуть, у жодній іншій країні. Не дивно, що наші пісні приїздять вивчати музикознавці з усіх куточків земної кулі. Є що вивчати іноземцям: українська народна пісня вважається мелодійнішою навіть за італійську.
Кожна з українських пісень звернена перш за все до людського серця. І серце миттю відповідає на цей мелодійний заклик солодким дрижанням. Жива душа народу співає про споконвічне, про те, без чого взагалі не можна уявити собі життя. Дружба, материнська любов, коханн®, звитяга — ось теми українських народних пісень.
Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари. Протягом багатьох століть народ створював свої пісні, думи — скарби народної творчості, а скарбничими нашого епосу були кобзарі, самобутні гомери України. З їх пісень постає перед нами славна й героїчна Україна.
Багато пісень переслідувалися, їх забороняли. Однак ці пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. Справдилися слова нашого національного пророка Тараса Шевченка:
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине...
Здається, ніхто з українських поетів не обминув пісенного жанру, кожен віддав данину цій прекрасній традиції. Прекрасні ліричні пісні-романси співаємо ми на слова І. Франка, Лесі Українки, В. Сосюри, В. Симоненка, Д. Павличка. Усі ці поети творили високе мистецтво пісні.
Серед нашого покоління також уже ростуть ноеі поети-пісняри, яким з молоком матері передалася наисвятіша наша традиція — розкривати душу свою в пісні.
II варіант
Українська історія має багато гірких сторінок. Наша країна пройшла довгий шлях до створення своєї держави. Скільки війн за волю ми пережили, скільки інших народів приходило на наші землі, щоб завоювати, знищити самий слід українського народу! Та попри все українська нація існує, не зникла з лиця землі наша мова, культура, і, нарешті, світ узнав нашу державу!
Тому що, незважаючи на століття неволі, утисків, заборони, український народ не забув своїх коренів, своєї мови і прагнув здобути незалежність. Ми багато в чому завдячуємо нашій думі й пісні, у яких народ оспівував своїх героїв, славні сторінки нашої історії. Слухаючи ці пісні, наші предки у XIX столітті, безправні кріпаки, мріяли про повернення тих часів, коли українці були господарями на своїй землі, мали право боротися за своє життя і волю. Запорізькі козаки, про яких складено багато дум, робили походи на турецькі та татарські міста, визволяли невільників, заважали поширенню татарської навали на наші землі. За часів Речі Посполитої вони вели криваві війни з ляхами, що хотіли безмежно панувати на українській родючій землі, змусити українців, яких вважали за неосві- чених мужиків, забути батьківську віру та мову. Єдиного ворога не змогли побороти козаки — Московське царство. І українці на багато століть опинилися-під російським ярмом. Та козацька дума, пісня зігрівала душу, нагадувала про те, що незавжди українці змушені були коритися іншим, що у наших генах є козацька кров.
Отже, можливо, можна фізично знищити велику частину народу, як це робилося і під час війн, і у мирні часи в Україні, та ніколи не знищити народну пам’ять, а з нею і націю з такою давньою історією, як українська.
III варіант
Яке це диво — українська пісня! Як багато вона значить у житті нашого народу. Де, як не в пісні, розкривається його душа, його прагнення та мрії, моральна й духовна краса.
Ніхто не знає, коли з’явилася перша пісня — сталося це ще за часів сивої давнини. Не знаємо ми й імен стародавніх піснярів, але відтоді почала формуватися гарна традиція — відтворювати в пісні народне життя, розповідати про події історичного й особистого характеру.
Недаремно існує поняття «народна пісня», бо пісні складали звичайні люди. Складена талановитою особистістю пісня жила своїм життям, а ім’я автора забувалося. Пісні — це пам’ятки героїчного минулого наших предків. У них оспівувалися мужність козаків, їх героїчні походи, мудрість гетьманів. А пам’ятаєте ви, яких чудових колискових співала мати? І про котика-муркотика, і про комара, який з мухою одружився, і про зіроньку вечірнюю. Саме в колискові пісні народ вкладав ніжність, сподівання на щасливу долю дитини, таким чином наче «програмуючи» характер людини.
Як багато жанрів народних пісень! З давніх-давен пісня допомагала працювати. Були косарські пісні, жниварські, родинні, звичаєві, обрядові, веснянки, колядки та щедрівки.
Зараз відбувається відродження давніх народних традицій. Як і раніше, узимку на повитих різнобарвними стрічками санях мчить, співаючи, від оселі до оселі гурт колядників. А навесні, коли на деревах з’являється зелене листя, а трава стелеться м’яким шовковистим килимом, сільські хлопці та дівчата виходять на ігрища: співають, змагаються, танцюють.
Сюжети народних пісень надихали багатьох українських митців, які також зробили вагомий внесок у розвиток цього різновиду фольклору. Не можна не згадати шевченківські «Реве та стогне Дніпр широкий» і «Думи мої», вірші Лесі Українки та Івана Франка. Ці твори чарують красою та силою слова.
Любов до пісень передається нам з молоком матері, вони супроводжують нас протягом усього життя, допомагають як у роботі, так і цід час відпочинку.
Пісні очищують душу, сповнюють її натхненням, любов’ю, додають сил за важких часів, дають мудрі поради.
Я вірю в те, що українська пісня невмируща, бо доки буде жити наш народ, він буде співати.
Похожие сочинения
| 
