Образ кріпака-бунтаря Миколи Джері (за повістю І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря») - питання та відвовіді

I.       Микола Джеря родом із села Раставиця. (Син старого Петра Джері, справ­ний парубок, але кріпак, як і вся його родина.)

II.     Зустріч Миколи з дівчиною Нимидорою. (Хлопець палко покохав її, сироту, наймичку, одружився.)

ІII .Джерина сім’я на панщині. (Коли обробляли панський тік, парубок вже тоді розмірковував над тим, чому в одних людей так багато хліба, а інпіі його не бачать, він хоче працювати на себе, свою родину, «а не на чужих багатющих людей».)

IV.     Робота на своєму полі. (Коли сім’я Джері відбувала панщину, зерно на їхньо­му полі осипалося, бо ніколи було збирати його. Микола, замість пансько­го лану, обробляв своє поле, за що його хотів покарати осавула, але чоловік не побоявся його. Коли осавула замахнувся нагайкою, вирішив оборонятися серпом.)

V.       Боротьба Миколи Джері. (Зі смертю батька змінюється настрій кріпака — він розмірковує над тим, що потрібно сплачувати подушне і за живих, і за мертвих, а Бог захищає багатих, а не бідних. Микола підбурює людей не йти жати до пана, а обробляти свої поля. Він не боїться навіть того, що його мо­жуть віддати в москалі.)

VI.     Відплата осавулові. (Коли дружина осавули вкрала сало, Микола не побояв­ся помститися її чоловікові за жорстокість — прогнав селом його дружину з жартами і дотепами, а самого осавулу побив киями).

VII.     Бурлакування Миколи. (Разом із товаришами він залишає село і дістається до Бессарабїї, потім до Дніпровського лиману, рибалить. Але пан направляє за ними поліцію, яка заарештовує їх. Надходить указ про звільнення від крі­пацтва, тому всіх відпускають, але вже ні матері, ні дружини він не застає живими.)

VIII.      Історія людини-бунтаря. (До кінця своїх днів Микола Джеря виступає про­ти панів, які кривдили селян.)