ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 22
Гостей: 22
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Про що розмовляли козаки, згадуючи свого отамана Тараса Бульбу

Тільки-но закінчилась шалена погоня. Коні, мов птиці, знесли їх із кручі до рятівних човнів. Сильними ривками врізалися у хвилі весла. Піт заливав обличчя, впікався у вічі. Важко дихали груди.

Здавалось би, які там розмови!

Але голови самі оберталися туди, де вогняним стовпом і білим димом скінчи­лось його життя, туди, звідки ш;е кілька хвилин тому лунали слова його остан­ньої команди...

—     Звичайно повернемось, батьку! Погуляємо й помстимося за тебе!

...Човни винесло на стрижень. Кулі з берега вже не дістануть. Хтось витя­гнув із кишені люльку, але так і не доніс до рота.

—   Боже мій! Яка людина була! Мій батько з ним у трьох походах... Ка­жуть, під Дубно він сина молодшого власноруч вбив, не витерпів сорому від зрадника...

—    Зате за старшого його, Остапа, всі уманці, як один, все б віддали. Ті, хто залишився в живих під Дубно, розповідають про нього, як про казкового богатиря...

—    Ніякий він не казковий, а козацький. Козацький син і козацький ота­ман. Син Тараса Бульби і товариш його. Розумієш?

—      Навіть якш;о б він тільки сина такого виростив, то й вже недарма жив...

—    Слухай, а правду кажуть, ш;о батько до Варшави їздив, врятувати його хотів, але не зміг?

—    Значить, ніхто б не зміг. Батько на страту ходив. Уявляєте, за його голову нагороду обіцяно, усе військо ляхи до Варшави стягли, а він з’явився на плош;і й дивиться, як там наші... Як його син... Хто б ш;е так зміг!

—      Да, важко дивитись, як твого рідного, останнього, кров твою катують...

—    Так це не все! Коли Остап... Коли зовсім нестерпно стало, крикнув: «Батьку! Де ти? Чи чуєш ти?» — він озвався йому. Вірите? Озвався!

—      Він же й нам сьогодні озвався, крикнув про човни. Врятував...

—    Тому ш;о своїми синами вважав. Пам’ятаєте, казав: «Синки...»? Може ж таке бути, ш;об не кров’ю, а душею зріднились?

—    А я на Січ пізніше прийшов. Я вперше про нього від кобзаря Перебенді почув... Гадав, прикрасив — такого не буває. А побачив на очі — відразу ж з ним у похід пішов. Тепер знаю, він справді жива легенда...

—      На жаль, не жива... — і обернувся на згасаюче полум’я.

—    Ні, жива! Ми пам’ятатимемо. Ми дітям, онукам розповімо — значить буде жити у пам’яті. Він як... як Господь на хресті за усіх нас смерть прий­няв... Як же можна таке забути!

І довго ш;е лунали на Дністрі їхні голоси.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (20 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 468 | Теги: отамана, козаки, свого, згадуючи, Бульбу, розмовляли, Тараса | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2021
Хостинг от uCoz