Для кожної людини важливо, ш,об вона була ш;асливою. Щастя ж неможливо без миру. Це розуміли і розуміють всі. Ось і в творі Лонґфелло Гайява- та — син Місяцевої дочки Венони і Західного Вітру, син смутку, — робить все для встановлення миру, спокою.
У першому розділі «Люлька миру» Владика Життя Гітчі-Маніту скликає на віче вождів і воїнів усіх племен. І ось як Лонґфелло передає їхній настрій:
Зупинилися при лузі Вої з зброєю своєю.
Всі у фарбах — наче листя,
І, мов небо раннім ранком.
Дико дивляться довкола;
В їх очах смертельний виклик,
І в серцях — кривава неристь.
Ворожнеча з батька-діда.
Стародавня спрага помсти.
Вождь звертається до присутніх із закликом:
Баша сила — у єднанні,
А незгода — ваше лихо;
Хай же буде мир між вами.
Як між рідними братами!
Далі він наказує змити свої криваві окраси — фарби з обличчя:
Змийте фарби бойовії.
Змийте кров із ваших пальців.
Позакопуйте всю зброю.
Тобто треба подолати всякі міжусобиці в ім’я мирного існування на ш;едрій землі, якої вистачить усім, хто мудро влаштує своє життя.
В цьому і полягає гуманізм твору про Гайявату.
Похожие сочинения
|