Неш;одавно я прочитала оповідання Панаса Мирного «Морозенко». Дуже іірко було читати це оповідання. Гірко від того, ш;о сталося велике лихо. Загинули дитина та жінка, а сталося це через соціальні умови життя родини, яка складалася із маленького хлопчика Пилинка та його матері Катрі. Це була бідна сім’я. Саме під Повий рік їм нічого було їсти. І Пилинко вирішив піти до хреш;еного батька посівати. Він пішов посівати вночі, незважаючи на те, що його мати лякала Морозенком. Надворі був сильний мороз. Пилинко заблукав і замерз.
На перший погляд здається, що ніхто в цьому не винний. Можна сказати, що Пилинко не послухав матері, не врахував усіх наслідків свого вчинку, не був обережним та передбачливим. Але він діяв так, як підказувало йому серце. Пилинко так сильно любив свою матусю, що пішов на такий відчайдушний крок. А те, що він переоцінив свої можливості — це його біда, а не провина. Дитина, яка зовсім не має життєвого досвіду, не може все передбачити. Навіть дорослі не завжди можуть все прорахувати наперед.
Тяжке життя Катрі й Пилника винне у цій трагедії. Якби ж Катрі було чим обігріти хату в новорічну ніч і було що дати поїсти єдиному синочку, то не сталося б цієї трагедії.
Похожие сочинения
|