Два кріпаки (за байкою «Пан та Собака» П. Гулака-Артемовського)

Багато наших письменників зверталися до теми кріпацтва на Україні. Май­же всі вони відчували на собі, що таке кріпацтво. Гулак-Артемовський, працю­ючи приватним учителем сина одного помішика, часто вислуховував догани від пана за найменшу провину і бачив, як карають биттям дворових кріпаків. Це й надихнуло поета на створення байки «Пан та Собака».

Тяжко жилося дворовим кріпакам у злих панів, а особливо новачкам, які ще не знали вдачі своїх панів, їх карали за усякі дрібниці, як той Рябко, що весь час хотів піддобритися до поміщика, але той і коли треба, й коли не треба виливав свій гнів на «крайньому». Може, Рябко врешті-решт і пристосується до панських порядків, як, приміром, Явтух, що все робить так, щоб його не зневажали «твари- ни-селяни» і любили пани.

Коли пана немає, Явтух розмовляє з Рябком як з братом, дає дружні пора­ди, а коли присутній пан і треба вислужитися, цей бувалий служака миттєво перевтілюється на наглядача: грубо розмовляє з Рябком і, коли визнає за по­трібне, б’є. Коли з Рябка вибили всю віру в правду, він ніби прозрів: убогий кріпак побачив, що як би він не розпинався, все одно панові не догодиш, а значить треба завжди зважати на настрій пана і брати приклад з Явтуха.

П. П. Гулаку-Артемовському було важко написати подібний твір, що мав та­кий скандальний зміст та ще й був написаний українською мовою — перший же цензор не пропустив би його у широкий світ. Тому поет вдався до форми байки.

• Сатиричний осуд суспільних відносин між панами та трудящою людиною (за байкою «Пан та Собака» П. Гулака-Артемовського) | Просмотров: 676