|
У п’єсі Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» простежується характерна для заможного селянина риса характеру — чим більше людина жадає набуття багатства, тим більше вона вчиняє заради грошей злочинів.
Отаким селянином у п’єсі «Гроші» (саме таку назву мала спочатку п’єса) був Герасим Калитка. Він скуповує землю в збіднілих селян, помінщків, які не змогли протистояти йому та іншим помщикам. Отож, усе його життя, думки спрямовані на придбання землі. Сказати, ш;о він був скупий — так ні. Якш;о нажив так хазяйство, то знав, кому продати й у кого купити. Проте хижацько- підприємницька натура його далася взнаки. Так, яшцо він намагався купити у Невідомого сто тисяч, хіба він не знав, ш;о деш;о тут нечисто. Який дурень стане продавати сто справжніх, живісіньких тисяч всього-навсього за п’ять? На мою думку, він бажав мати ці гроші, хотів, ш;об його сусіди із заздрістю дивились на його землі. За жадобою розбагатіти він просто не бачив, ш;о його дурять, не міг, ні, не хотів припустити цього. Та от сталось лихо: замість п’яти тисяч — ціла торба папірців. Через ваду хазяїна потерпатимуть його наймити, для яких він шкодує шматка хліба, які роблять усю роботу, без яких перетворилося б на ніш;о усе його господарство; зазнаватиме лиха родина.
У хаті Калитки і в його господарстві все підпорядковано здійсненню мрії господаря: і жінка «з діжі не вилазить», і наймити не розгинаються в роботі, і сам Калитка йде на ризиковані шахрайські справи, які не ладний довести до кінця.
Тож нехай наступного разу, як він надумає купувати підробні гроші на придбання землі, хай йому таланить і це піде на користь не лише Калитці. У світі шахраїв перемагає хитріший і лицемірніший.
Похожие сочинения
| 
