Казковість гоголівського циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки» - питання та відповіді

І.    Реальність і казка у «Вечорах на хуторі біля Диканьки».

1.     Ліричний образ України — реальність. (У «Вечорах» М.Гоголь правдиво ство­рив ліричний образ України, описавши деталі побуту і звичаї україїщів, зма­лювавши пейзажі української землі. У «Вечорах» зображено український народ через образи конкретних героїв, наділених найкращими якостями — любов’ю до рідного краю, почуттям гідності, живим розумом, людяністю, шляхетністю. Гоголівські герої легко впізнаються, вони типові для свого часу й обставин, а отже, реалістичні.)

2.     Казковість — форма подання матеріалу. (Казкова форма давала письменни­ку певну свободу, і цим викликане її використання в першу чергу. Крім того, елементи казки, демонології завжди дуже точно відображають ментальність народу. Саме тому М. Гоголь вводить до своїх повістей чортів, відьом, руса­лок. Але й ці казкові герої представлені своєю побутовою, часом смішною стороною. Та й поводяться фантастичні герої, як люди: відьми в пеклі, куди потрапляє запорожець у «Зниклій грамоті», грають у карти, ще й обдурюють одна одну; чорт з «Вечора перед Різдвом» — боягуз, здатний лише на дрібні капості тощо.)

II.     Значення «Вечорів на хуторі біля Диканьки». (У кожній казці завжди велика частка правди. Власне, заради правди, заради моралі вона й створюється. Змальовуючи життя і побут, звичаї й казки рідного краю. Гоголь знайомить світ з українським народом як частиною людства. Письменник створив об­раз життєрадісного волелюбного народу, який не боїться посміятися з себе, який живе у злагоді з природою, наповнивши її фантастичними, казковими істотами, бо так відчувають спорідненість із природою. Так казковість форми «Вечорів на хуторі біля Диканьки» не заважає зрозуміти суть повістей Гого­ля, а допомагає побачити набагато більше через емоційне сприйняття казки.)

III.     Мова «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Казка і реальність. (Цикл «Вечо­ри...» написано російською мовою, але читач, знайомий з українською, не може позбутися ілюзії, що мова тут саме українська. Цей ефект виникає зав­дяки широкому використанню Гоголем живої розмовної мови свого краю. Та й оповідачем він обрав пасічника Рудого Панька, людину звичайну, селяни­на, наділеного лукавством, гумором, доброго оповідача й співбесідника. Ба­гато в чому саме образ Рудого Панька диктує стиль мовлення. І в його устах казковість сюжетів виглядає природно. Він зі своїм живим мовленням і каз­кар, що вміє зацікавити, і просто мудра людина, якій є що сказати світові.)

IV.     Фантастичність — спосіб оцінки життєвих явищ. (Казковість сюжетів віді­грає роль і в сприйнятті образів, і в оцінці життєвих явищ. Зображуючи каз­кових персонажів у знижено-побутовому вигляді. Гоголь сміється із забобо­нів, закликає ставитися до життєвих явищ із гумором і добротою.)