|
Наш рідний Харків — славне, цікаве та старе місто. Для кожного, хто хоч раз був тут, воно стало рідним, бо як затишно завжди повертатись туди, де тебе зустрічають з радістю, привітністю та любов’ю.
На території Харкова жили люди ще до нашої ери. А у скіфсько-сарматські часи тут уже було поселення з ознаками міста. Але неодноразові напади кочовиків, монголо-татарська навала призвели до спустошення цього краю. А потім перші переселенці з Правобережної України з’явились на території сучасного міста ще в період визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти, приблизно до 1654 року. У часи козацтва тут збудували фортецю. Місто оточував глибокий водяний рів та товста стіна з дерев’яних колод. Під фортецею було безліч підземних ходів, у ній жили козаки зі своїми сім’ями, ремісники, купці, духовенство. Поступово збільшувалась кількість населення, і Харків перестав бути військовою фортецею і далі розвивався як центр ремісників та торговців.
Серед найпоширеніших ремесел у Харкові на початку XVIII ст. було килимарство. Ремісники виготовляли ворсові килими-коци. їхні цехи були зосереджені на одній вулиці, і через це вона дістала назву Коцарська. Це моя рідна вулиця, я тут народилась і живу. Початок бере вона від Благовіщенської церкви, а потім вузенькою стрічечкою тягнеться до Південного вокзалу. 1896 року на Коцарській було збудовано кондитерську фабрику Бормана. А1921 році тут з’явилась швейна фабрика імені Тінякова.
Кожна вулиця мого міста має не менш цікаву історію. А усі вулички і провулки разом утворюють місто Харків. Його ще називають містом митців — поетів, письменників, скульпторів, музикантів, художників. Краса та інтригуюча старо- винність кожного його куточка справді надихає на піднесені думки і фантазії. Ще Харків — місто науки і техніки, тут безліч навчальних закладів, заводів, фабрик.
Харківщина для мене — рідний край, моя Україна, величезна та близька серцю Батьківищна. Я народилася і живу у Першій столиці — Харкові і дуже пишаюся цим.
Похожие сочинения
| 
