Моя матуся (твір-мініатюра)

я дивлюсь на вас, мамо,

Бо душа ваша — яблуня Золота, золота...

Бо квітує в ній сонячно Доброта.

М. Косякевич

Мати... Красу жінки-матері оспівували з давніх-давен. їй присвячували вір­ші, поеми, пісні. Художники змальовували її неповторну чарівність. Скільки чудових зображень жінок з малим дитятком на руках! Скільки в погляді матері ніжності, тривоги за майбутнє її рідної крихітки! Так ясно і просто каже прислі­в’я про те, ш;о мати — це людина, яка найрідніша у всьому світі: «Нема цвіту пишнішого, як маківочка, нема роду ріднішого, як матіночка». Ні за які скарби не придбати матір. Яскраво свідчить про це народна творчість: «Нема того краму, ш;об купити маму», «Матері не купити, не заслужити».

Моя матуся. Це струнка, звичайна, проста жінка. Така приємна у розмові. Без нарікань на долю, без жалів. Як подих вітру. Лагідна така! А якш;о і зробить зауваження, то чемно, тихо, ввічливо. «Материн гнів — як весняний сніг: рясно випадає, та скоро розтане».

Як приємно, відчуваючи тепло материної руки, її подих, ніжно пригорнув­шись до її плеча, розповісти про свої мрії, поділитись роздумами про прочитану книжку, довірити все те, ш;о хвилює і бентежить... Вона порадить, заспокоїть, втішить і підбадьорить.

«На сонці тепло, а біля матері добре». Коли часом я хворію, то моя мила ненька хвилюється, піклується про мене з особливою увагою. «У дитини забо­лить пальчик, а в мами — серце»:

Люблю, коли мама Для мене співає.

Із мамою вдвох Сумно нам не буває...

Люблю свою маму, —

Ви, певне, так само.

Люблю вже за те.

Що вона — моя мама!

Ю. Михайлеико