Мої роздуми над образом Прометея

Шукаючи матеріал для твору про Прометея — героя трагедії Есхіла «Прометей закутий», неможливо обминути інший твір, присвячений Прометею — вірш Байрона. В ньому багато висловлювань, які стали крилатими фразами. Наприклад, ця: «Ти боротьбу обрав, Титане, в двобої волі і страждань». Дуже часто, читаючи про героя, який своє життя присвятив боротьбі, натрапляєш на слова «страждан­ня» і «воля». Немає сенсу ще раз говорити про ті муки, які випали на долю Про­метея. Замислюєшся над іншим: якою має бути людина, що свідомо обирає шлях страждань? Звісно, титаном. Давайте згадаємо, заради кого були ті страждання? Заради людства. А людство що, яка його реакція? Воно навчилося творчо мис­лити, рахувати літа, набуло багатьох вмінь і навичок, нарешті, отримало вогонь і піднялося на вищий рівень розвитку. А Прометей? Що отримав він? Тисячоліття страждань без надії на порятунок. І яка реакція героя? Він не ображається на лю­дей, він навіть жаліє їх, не шкодує про те, що зробив. Звісно, титан!

Його титанічну волю увиразнює ще та обставина, що Прометей має дар про­видця, пророка, тому знає, що приречений на довічні муки. Проте це знання не змінює перебіг подій: він все одно робить свою жертовну справу — допомагає лю­дям. Давні греки вірили в долю: те, що судилося, думали вони, треба пережити.

Прометей став «вічним образом», який надихав усіх, хто хотів змінити жит­тя людства на краще, борців проти деспотії й тиранів. Цікаво, що за наших часів дехто вважає вчинок Прометея безглуздим. Але таких небагато. Більшість прива­блює розум героя і його сила духу, героїчне служіння людям, мужнє страждання заради їхнього щастя. Прометеїв вогонь — вічний, адже ніколи в людях не зник­не прагнення до героїчних діянь, нескореність і незламність.

Подібні герої вкрай потрібні людству, бо без них зупиниться поступальний розвиток цивілізації і прогресу.