|
Життя В. Стуса — мов спалах яскравої зірки на небі. Різниця тільки в тому, що зірка після спалаху (як нам здається) падає вниз і зникає у безвісті, а життя і творчість поета лишаються вічними і безсмертними. Як вічна і його синівська любов до України, до свого народу:
Народе мій, до тебе я ще верну.
Як в смерті обернуся до життя...
«Як добре ге, що смерті не боюся»
За кожним ПОМИСЛОМ поета, за кожним його образом — Україна... За неї, за її національне відродження, за її мову, за культуру, за демократизацію, за державність, за оновлення суспільства віддав життя поет Василь Стус. За свої переконання, погляди, поезію він був гнаний і цькований, заарештований і засуджений. Покарання відбував у Мордовії, а потім у спецтаборі для політв’язнів на Уралі.
Ця розлука з батьківнщною тільки посилила відчуття синівського зв’язку з рідною землею...
Вона найбільша його святиня, його духовний порятунок:
0 земле втрачена, явися.
Бодай у зболеному сні,
1 лазурово простелися,
І душу порятуй мені.
Не раз вона з’являлась йому на «чужинецькій землі»:
На колимськім морозі калина Зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
І собором дзвінким Україна Написалась на мурах тюрми.
Незважаючи на свою страдницьку долю, на непереборні, здавалося б, труднощі, поет залишався вірним своєму виваженому кредо. У нього слова ніколи не розходилися з ділом, а його любов до України засвідчена самим життям. Ні тіні каяття за свою стражницьку долю:
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує.
Сталить твій дух — отож терпи, терпи...
Торуй свій шлях, той, що твоїм назвався.
Той, що обрав тебе, як побратим.
До нього змалку ти заповідався.
Сумним осердям, поглядом сумним.
Тільки віра в майбутнє своєї країни, свого народу давало життєвої сили, була порятунком і опорою.
Поет вірив, що жив і творив недаремно: «Я пишу вірші і гадаю, що колись то потрібне буде моєму народові» (з листів до матері):
Народе мій...
Як син, тобі доземно уклонюсь І чесно гляну в чесні твої вічі,
І в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Своїм життям, своєю непохитністю, вірою, одержимістю в. Стус довів вірність своїм ідеалам, свою синівську любов до рідної землі. Життя і творчість, любов і ненависть, справи і вчинки поета — підтвердження тому.
Нащадки вдячні тобі, вірний сину України, і пишаються тобою!
Похожие сочинения
| 
