|
Що таке взагалі переклад? Якщо десь на вулиці, у крамниці, то, звичайно, просто передача змісту, спосіб зрозуміти одне одного. Якщо десь у політиці, юриспруденції, то це мистецтво, бо треба зважити кожне слово, інтонацію. А якщо мова йде саме про мистецтво слова, тобто про літературу, поезію?
Я не знаю, чим краще виміряти точність перекладу віршів: змістом, образністю, передачею особливостей ритму чи рими? І як бути з душею, що живе, як домовичок у будиночку, в кожнім вірші?
Якось я прочитала висновок, якого дійшов один з найвизначніших поетів та перекладачів поетичних творів з сучасних йому і давніх мов Василь Жуковський: «Перекладач у прозі є раб, перекладач у віршах — суперник. У мене все з чужого, але все — своє».
Звичайно, спеціалісти ш;е можуть встановити, хто з перекладачів досконало знає мову оригіналу, а хто — так собі чи взагалі користується прозовим дослівним перекладом. Але ми не дослідники — просто читачі.
Перед нами славетний вірш німецького поета-романтика Г. Гайне. Точніше, кілька його перекладів російською та українською мовами.
Самотній кедр на стромині В північній стоїть стороні,
І кригою, й снігом укритий.
Дрімає і мріє вві сні.
Це переклад Леоніда Первомайського, десь через півтора століття.
На севере мрачном, на дикой скале.
Кедр одинокий под снегом белеет,
И сладко заснул он в инистой мгле,
И сон его вьюга лелеет.
Це переклад сучасника Федора Тютчева.
На севере диком стоит одиноко На голой вершино сосна И дремлет, качаясь, и снегом сипучим Одета, как ризой, она.
Це знайомий з дитинства вірш Лєрмонтова — вибачте, переклад Лєрмонтова із Гайне — теж першої третини XIX ст., але такий сучасний, ш;о здається, він — за межами часу взагалі.
Глядить сумна ялиця На зимні береги;
Над нею студінь злиться.
Окутують сніги.
Це початок XX ст., Степан Чарнецький.
Ось майже зразу різниця — три дерева: кедр, сосна, ялиця. Останнє — ялиця, із зменшувально-ласкавим суфіксом, та й ш;е без епітета «самотній», без вказівки на «дикі береги» чи «север мрачньїй», на далеку північну сторону, явно відводить від змісту.
А ш;о мав на увазі сам Гайне? У німецькому оригіналі — сосна, але німецькою мовою «Еін БїсЬіенЬашн» — чоловічого роду, тобто, замінивши на «кедр», і Тютчев, і Первомайський намагалися зберегти образ самотньої людини-чоло- віка, ш;о мріє про свою половину-жінку, яка на іншому краю світу.
На перший погляд, може здатися, ш;о в лермонтовському перекладі порушено головне, «розбито» звичне уявлення про пару, половину. Але Лєрмонтов зробив наголос на іншому, поставивши на перший план спорідненість душ.
Сам ритм лермонтовського перекладу допомагає створити відчуття сна-дрі- моти під блискучою ризою сипучого снігу. Такий самий ритм повільного, рівного покачування уві сні зберігає й переклад Тютчева. До речі, ця мелодійність дещо зникає у перекладі Первомайського, бо він використовує багато односкладових слів. У перекладі Степана Чарнецького мотив сну відсутній:
Глядить сумна ялиця...
Про пальму тихо мріє...
Також у нього відсутній і мотив суму самотньої пальми, яка
В жарі проміння мліє.
Слово «мліє» не означає незадоволеності своїм становищем.
У Тютчева теж немає цього відчуття: його пальма
Под пламенньш небом, на знатном холму
Стоит и цветет, одинока.
Порівняємо з іншими перекладами:
Сумує в німій самотині
На спаленій сонцем скалі.
Л. Первомайський
Одна и грустна на утесе горючем
Прекрасная пальма растет.
М, Лєрмонтов
Зауважимо також на русизми обох українських перекладів: замість літературного «скеля» — «скала», задля ритму й рими, щоб зберегти наголос на останньому складі. Не дуже вдало звучить у перекладі Л. Первомайського вираз «на спаленій сонцем скалі»: якщо вона спалена (а не опалена), так що ж від неї залишилося?
Якщо казати про душу поетичного твору Г. Гайне, саме про відтворення поетичних образів поетичними засобами, то мені, читачеві, найкранщм здається переклад, зроблений Лєрмонтовим, бо ці образи — з кольоровими епітетами й мелодійністю ритму — передають не тільки зміст, а ще й настрій.
Тут, звертаючись до слів В. Жуковського, наведених у вступі до цього твору, можна вважати Лєрмонтова не тільки перекладачем Г. Гайне, а його суперником.
Похожие сочинения
| 
