Поет, народ і Батьківщина (за віршем П. Тичини «Я утверждаюсь»)

Щоб зрозуміти основну думку твору, треба знати, у який період творчості письменника він був написаний. Це роки Великої Вітчизняної війни. Поет живе в столиці Башкирії — Уфі, багато працює. Він дуже хвилюється за долю своєї Батьківщини, за Україну. Тому гнів і ненависть, ніжність і ліричність, філо­софська заглибленість у проблеми життя і смерті — це головні ознаки творчості Тичини цього періоду. Все це присутнє і у вірші «я утверждаюсь», написаному 1943 року. На весь світ Павло Григорович гучно заявляє про безсмертя україн­ського народу, української нації.

Вірш написано від першої особи. Але хто цей ліричний герой? Це і є автор Павло Григорович Тичина, що виступає від імені всього народу, бо почуває себе часткою цього народу:

Я єсть народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була...

Біль, який відчуває письменник, — це біль усього народу, багатьох людей, які загинули під час Великої Вітчизняної війни:

Тевтоніє! Мене ти пожирала.

Як вішала дочок моїх, синів І як залізо, хліб та вугіль крала...

О, як твій дух осатанів!

Автор відображає стійкість українського народу, який, незважаючи на всі страждання, об’єднується і продовжує боротьбу із загарбниками. Але кожен народ має рівні права. Тому, захищаючи рідну землю, українці відстоюють власне право на існування. Підтвердження тому ми можемо знайти у вірші:

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву...

Читаючи вірш, можна побачити, що в кінці кожного абзацу стоять такі слова:

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!

Цими рядками автор хотів донести до читача те, що народ з часом непохитно укріпляється, знаходить сили в собі, відвагу, щоб захистити себе і дітей. І хоча більшість людей загинуло під пострілами завойовницьких гармат, тяжкі випро­бування сприяють зростанню більш досконалого нового покоління українців:

Із ран — нове життя заколоситься.

Що в нього світ весь буде подивлять!..

Весь вірш пронизаний вірою в перемогу. І мовби погрожуючи ворожій силі, поет переможно заявляє:

Фашистська гидь,

Тремти! Я розвертаюсь!

Тобі ж кладу я дошку гробову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!

• Моя улюблена пора року (за віршем Павла Тичини ссДе тополя росте») | Просмотров: 819
• Моя улюблена пора року (за віршем В. Сосюри ссЗима») | Просмотров: 801
• Моя улюблена пора року (за віршем В. Сосюри «Люблю весну») | Просмотров: 946
• Мої роздуми над віршем Андрія Малишка «Гомін, гомін по діброві» | Просмотров: 844
• Моя вчителька (роздуми над віршем А. Малишка «Вчителька») | Просмотров: 844
• До свободи завдяки боротьбі (за віршем Т. Шевченка Заповіт») | Просмотров: 711