|
Поему «Євшан-зілля» написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя Вітчизні, народу. У поемі «Євшан-зілля» автор розкриває проблему вірності людини рідному, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край.
У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які відмовилися від своєї Батьківщини, які потрапили на чужу землю і забули рідну мову. Я думаю, що забути Батьківщину і рідну мову — це неможливо, бо це означає забути рідну матір, а рідну маму ніколи не забудеш. У поемі «Євшан-зілля» в образі ханського сина бачимо тих українців, які шанують чужі звичаї, але забули про свої, вони занедбали рідний край, зрадили Батьківнщну, а це, на мою думку, найбільший гріх у житті людини.
Поема переносить нас у сиву давнину. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон улюбленого сина половецького хана. Швидко юнак забув рідний степ, і чужий край, чужі звичаї став вважати за свої рідні. Але старий хан сумує за сином і споряджає до Києва посланця, щоб той відшукав хлопця і нагадав йому про рідний край. Знайшов посланець сина і почав співати пісень половецьких. Але той вже забув мову народу, до якого належав за походженням. Мудрий співак Ор знаходить спосіб зворушити душу юнака: дає йому понюхати сухого євшан-зілля. І відбувається диво, син згадав все:
Рідний степ — широкий, вільний.
Пишнобарвний і квітчастий —
Раптом став перед очима,
З ним і батенько нещасний!..
я переконаний, що горе тій людині, тому народові, який забуває своє коріння, свою мову, не дбає про свою країну. Проблема вірності рідному краєві хвилює людство на всіх етапах його життя. Порушена поетом тема історичної пам’яті народу і через сто років залишається актуальною. Наш народ намагалися позбавити пам’яті, писали й переписували нашу історію. Я думаю, що, тільки пізнавши свою історію, усі світлі і темні її боки, український народ може усвідомлено будувати своє майбутнє.
Похожие сочинения
| 
