Роксолана - дочка України (за однойменним романом П. Загребельного)

Роман Павла Загребельного «Роксолана» — це історія боротьби нікому не відо­мої дівчини і жінки за свою особистість, за те, щоб уціліти, зберегти себе. Завдяки цьому вона стала легендою українського народу. Роксолана — Анастасія Лісов- ська, донька священика із Рогатина, яку п’ятнадцятирічною продали в Ясир, і яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, стала незабаром його улюбленою дружиною і майже сорок років уражала безмежну Османську імперію і всю Європу. Венеціанські посли — баїли — у своїх донесеннях із Стамбула нази­вали її Роксоланою (бо так по-латині звано тоді всіх руських людей).

Роксолана мала добру душу, вольовий та чесний характер. Вона була наді­лена багатим розумом та мужністю. На чужині вона відчувала себе самотньою та спустошеною. Часто згадувала батька й матір.

На чужині Роксолану живила пам’ять про рідну землю, вона була тим «по­рогом», який уберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою чужинським оточенням. Та здобувши духовну перевагу, ця жінка не була переможницею в житті. Вона не мала головного, що могло належно спрямувати її дії, надати їй справді героїчного змісту — невіддільного зв’язку зі своїм народом. її бороть­ба — індивідуально-особистісна, без опори й коріння в народі, далека від ньо­го. Але вона зуміла відстояти свою людську й жіночу гідність у суспільстві, де зробити це було практично неможливо.

Роксолана стала султаншею — наймогутнішою жінкою в Османській імпе­рії. Здобувши владу, Роксолана намагається допомогти своєму рідному місту і своїй країні. Вона віддає гроші польському послу на відбудування церков у Рога­тині. За проханням Роксолани Сулейман укладає мирний договір з Польщею.

Роксолана піклувалася також і про турецьких людей. За її наказом у Стам­булі було збудовано мечеть, притулок для убогих та лікарня.

Після смерті Роксолана була похована з великими почестями у восьмигран­ній гробниці, яка була поруч із гробницею султана Сулеймана, коло мечеті. Навіть після смерті Роксолану любили і поважали ще довгі роки. Ґї вважали, вважають і будуть вважати волелюбною дочкою України.

• Ідея соборності та незалежності України і проблема ролі державного діяча в історії (за романом П. Куліша «Чорна рада») | Просмотров: 1246
• МоЕ ставлення до Евгенія Онегіна (за однойменним романом 0. Пушкіна) | Просмотров: 785
• Ідея невмирущості творчого начала в людині (за романом П. Загребельного ««Диво») | Просмотров: 637
• Відважні мандрівники Жуля Берна (за романом ««Діти капітана Гранта») | Просмотров: 667
• Любов до рідної України в поезіях Т. Шевченка | Просмотров: 777
• СІЧОВІ стрільці - герої України (за віршем Богдана Лепкого «Набік життя, журбо дрібна!») | Просмотров: 952