І. Головний напрям поезії кінця XIX ст. (подолання «псевдошевченківських шаблонів»; орієнтація поезії на «втручання» у суспільне життя; відверте, беззастережне служіння визвольним прагненням трудянщх).
П. «Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва- надія»:
1. Принцип побудови поезій — конфлікт протистояння (між почуттям, вільною творчістю і вимогами розуму, громадянського обов’язку; перші безкомпромісно, хоч і не без жалю відкидаються («Блискучі зорі, небесні світила»).
2. Роль художнього слова в досягненні соціального і національного визволення народу (ця мета — найвища для письменника; українська книжка повинна зміцнювати народну свідомість, допомагати народові бути мужнім, певним у своїй силі і здійсненні надій).
3. Засудження Б. Грінченком декадентських тенденцій у літературі (декадентські твори «псують нам ясність душевного погляду, убивають надію і бажання боротися»; покликання письменника — відтворювати «радості й болі, що хвилюють душу сучасної людини».
Похожие сочинения
|