|
Цю картину створив Ілля Юхимович Рєпін 1880 року. її він вважає найкращою своєю картиною. Згодом, у Мюнхені, 1893 року картина мала великий успіх і була відзначена золотою медаллю. Своєму витворові Ілля Рєпін присвятив багато років наполегливої праці, виконав його у кількох варіантах, намалював з нього багато копій. Тодішнім панам не подобалося дивитись на загартованих у боях чоловіків, що сміялися їм прямо в очі, але цей шедевр, незважаючи ні на що, дійшов до нас і тепер вважається найкращою картиною великого українського художника.
За легендою, одного разу турецький султан надіслав запорожцям листа з вимогою підкоритися його владі. Запорожці вирішили дати відповідь, у якій злобливо із гумором висміяли нахабне прискіпання султана.
На картині «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» зображено веселий регіт козаків під час складання відповіді султану. Рєпін довго вивчав життя і побут козаків і тому відтворив на картині все так, як то й мало бути. Просто неба стоїть стіл з дошок, котрий обступили козаки. За столом сидить писар в одязі бурсака або когось іншого, хто закінчив якийсь духовний заклад, і з угоди товариства, що аж помирає від реготу, з посмішкою пише прокльони на адресу султана. Праворуч від писаря стоїть Тарас Бульба, що сміється нарівні з іншими братчиками. Отаман у червоному одязі, білій смушевій шапці і при шаблі, причепленій до розшитого золотом пояса. Мабуть, йому подобається принижувати такого сильного суперника, як Махмут IV. Праворуч від писаря, навпроти гетьмана, сидить бандурист, що є діаметральною протилежністю отамана. Голий до пояса, він палить люльку, фамільярно спершись обома ліктями на стіл писаря. На колінах він тримає бандуру, а на поясі у нього і ложка, і фляга, і хустка, і кисет. А з одягу в бандуриста лише сині шаровари (якби не соромився — пропив би і їх).
За спиною в писаря стоїть худорлявий військовий суддя у чорній шапці і золотій сорочці, що з цікавістю заглядає через його плече, а поруч з ним — худорлявий літній козак у вишитій сорочці, що вже не бере участі в походах, але користується великою повагою товариства. Поміж бандуристом і поважним старцем розташувався поранений у голову козак, який теж сміється, але стежить за реакцією братчиків, що стоять позаду.
Решта товариства ззаду щільно обступила писаря і також сміється. Більше за всіх сміються старі козаки, що стоять попереду, молоді ж, що ввічливо відійшли назад, даючи місце старшим, сміються не так голосно, виявляючи свою повагу до бувалих козаків і козацької старшини. Байдуже, що вони там пишуть, тільки двом: п’яному у червоних шароварах, що лежить позаду бандуриста, і рябому собаці, якого п’яний господар обійняв за шию.
Ця картина відтворює одну із сторінок життя запорозького козацтва і не перестає викликати захоплення у глядачів.
Похожие сочинения
| 
