ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

«З журбою радість обнялась...» (Олександр Олесь)

є вірші — квіти.

Вірші —дуби.

є іграшки вірші.

Є рани.

Є повелителі і раби.

І вірші є каторжани.

Крізь мури в ’язниць,

по тернах лихоліть — ідуть, ідуть по етапу століть...

Л. Костенко

Журба підіймається хвилею з глибини душі, злітає вище... вище... квилить чайкою, її стогін обривається на найвищій ноті... Аж ось під срібний спів соловейка розцвітає небаченої краси квітка, розливаючи навкруги дивний аро­мат. Ім’я цієї квітки — Радість. Незабаром кришталево чисте тьохкання соло­в’я накриває серпанком суму, від якого солодко щемить серце. Пісня соловейка розсипається низкою мерехтливих перлів і зачаровує все навколо. У цій пісні поєднались Журба і Радість, вони сплелись в єдине ціле, і роз’єднати їх немож­ливо..

Так само Радість і Журба злились у віршах Олександра Олеся — тонкого лірика, співця краси й сили кохання, поета надії і віри, чарівним словом якого на струнах серця видобувалися наймелодійніші звуки, виражалися найсвітлі­ші людські почуття.

Вірші Олександра Олеся забарвлені глибоким ліризмом, він намагається передати сприйняття природи через гру звуків і барв. Для нього поезія і музика становлять єдину стихію:

Хтось ударив без жалю по серці моїм, —

І забилося серце в вогні золотім...

І посипались іскри ясні,

І в дзвінкі обернулись пісні.

Поет вважає, що саме музика може найтонше передати стан душі, боротьбу й суперечку людських почуттів. Через те поезія Олеся, сповнена звукових ритмів, мелодій, тонів і легкості, стала невичерпним джерелом для композиторів. Понад вісімдесят відомих композиторів різних національностей поклали Олесеві рядки на музику. Чарами слова й музики торкаються найпотаємніших струн дупгі піс­ні на його слова: «Чари ночі», «Айстри», «Літньої ночі», «Ой чого ти, тополень­ко, не цвітеш...», «Любов».

Провідною ідеєю багатьох творів Олександра Олеся є гармонія людини і природи. Він надзвичайно яскраво змальовує природу: «захмарене небо» та «гори високі, срібло снігів», «зорі у воді» та «трави шовкові, сонячні дні». У багатьох своїх віршах поет зображує тварин та рослин, як людей. Разом з ним сміються і плачуть, радіють і сумують солов’ї, жайворонки, голуби, лебеді, орли.

А його троянди, айстри, проліски, нарциси, маки ніби відзначають «весіль­не свято квітів». Ці ніжні квіти мають, як і люди, почуття, вони тендітні та вразливі.

У вірші «Нарцис» Олесь наділяє квіти людськими почуттями: вони коха­ють і страждають, сумують і усміхаються:

Нарцис, закоханий в лілею.

Дививсь на неї, в’янув, млів І називав її своєю,

І ш;астю вірити не смів.

Поезії Олександра Олеся властиві тонке художнє сприйняття світу, загостре­на чутливість, всепоглинаюче поривання до краси і нщрий ліризм. Особливо це відчувається в його збірці «З журбою радість обнялась». Олесь — майстер півто­нів, і тому у своїх віршах він не шукає яскравих і сильних виразів для свого почуття, він навіть не звіряється читачеві до кінця. Навпаки — він вдовольня- ється легкими натяками і обрисами:

Погляну у душу: там, в труні.

Лежить любов моя розбита...

Але було б помилкою вважати, ш;о Олександр Олесь обмежується сферою суб’єктивних поетичних настроїв. Він ставить своє слово на сторожі «німих рабів», бере на себе обов’язок будити «ситих жаб», вести «на гори» духовно сліпих і темних, підтримувати слабкодухих:

Кликав він проснутись, розгорнути крила.

Пролетіти небом в золоті краї...

Тихо-мирно спала зграя лебедина,

І даремно лебідь звав, будив її.

Волелюбний патріот Олесь усією душею вболіває за рідну Вкраїну, його серце в розпуці обливається кривавими слізьми. Він із полум’яним натхнен­ням і пристрасною любов’ю пише про свою Батьківш;ину:

Для всіх ти мертва і смішна.

Для всіх ти бідна і неш;асна.

Моя Україно прекрасна.

Пісень і волі сторона.

У будь-якій боротьбі потрібна заклична пісня, про ш;о неодноразово твердив у своїх творах Олександр Олесь. Його вірші є справжніми революційними пісня­ми, у них він докоряє землякам за рабську покору, короткозорість, обмеженість. Як Прометей, він веде за собою народ, закликає його до боротьби, викриваючи найстрашніші злочини, які є згубними для нації, — боягузство, слабкість, бай­дужість, вагання. Пісні Олеся виспівувалися своєчасно і були могутнім дзвоном, який пролунав у грозові дні революцій:

Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!

Я хочу вам про рідний край казать...

Я хочу ними кидать і влучать В серця катів і зрадників гладких.

Але про що б не писав Олесь, — про кохання чи природу. Батьківщину чи народ, — у всіх його творах Журба і Радість утворюють єдине ціле. Олесь ли­шив після себе величезну спадщину, в якій журливий настрій переплівся з радісною вірою в шцсливе майбутнє. Палаючим метеоритом пронісся Олександр Олесь крізь небосхил української поезії і залишив по собі яскраві снопи іс­кор — неповторні поезії.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (20 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 517 | Теги: Олесь, радість, обнялась, Олександр, журбою | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2020
Хостинг от uCoz