I варіант
Герасим Калитка — відомий образ багатія-здирника, зажерливого шахрая в творчості І. Карпенка-Карого. Драматург розкриває цей образ правдиво, вдаючись до таких засобів змалювання, як монолог самого персонажа, характеристик, які дають йому інші персонажі, діалоги. Все це дозволяє не лише уявити Калитку, а й викрити його негативні риси.
Почнемо з того, що прізвище Калитка говорить про сутність цієї людини: жадоба, ненаситність у багатстві. Калитка — це узагальнений образ таких же «хазяїнів», які втрачають усе людське у гонитві за збагаченням. З перших рядків ми дізнаємося про те, які думки непокоять Герасима Калитку. Живучи не в бідності, він зазіхає на добро інших, заздрячи Жолудю, нарікаючи на невезіння; говорить про те, що таку силу грошей можна заробити лише нечесним шляхом. Даючи характеристику своєму конкуренту, він визначає свою суть, бо як же інакше можна охарактеризувати людину, коли її життєвим кредом є — «Лупи та дай!»
Свій власний шлях до збагачення Герасим прокладає так, що він мусить недоїдати і недопивати. Жадібність, скупість, ненаситність у грошах представлена автором у позиції господаря Калитки: ні світ ні зоря він всіх примушує працювати, пильнуючи, аби робітники зайвого не з’їли. Користолюбство Г. Калитки проявляється у його намірі одружити сина з донькою багатія Пузиря: «Мені треба невістку з приданим, з грішми». Його не хвилюють людські почуття, він забуває про те, що у світі є любов, кохання, бо на першому місці для нього — гроші. Калитка знущається над своєю дружиною, яка весь день працює не покладаючи рук, а у свято не має права навіть узяти коней, щоб поїхати до церкви. А коли дружина лається з ним, Калитка б’є її. Це вже є підтвердженням того, що людина деградує. Скупість проявляється у всьому: обіцяючи дати якусь суму робітникові, Г. Калитка вдає, що забув про обіцянку. Змальовуючи сцену купівлі фальшивих грошей і розповідаючи про результат цієї махінації, драматург підводить читача до остаточної характеристики цього образу. Торгуючись із кумом Савкою, Г. Калитка виймає ножа з-за халяви... Справу програно — і він втрачає бажання жити, нарікаючи на долю: «Краще смерть, ніж така потеря».
Таким чином, основними засобами змалювання в комедії «Сто тисяч» образу Г. Калитки є гумор і сатира.
II варіант
Герасим Калитка — головний персонаж комедії Карпенка- Карого «Сто тисяч». Вже в першому монолозі Калитки вимальовується особистість, може, не дуже приваблива, проте непересічна. Відчувається, що перед нами людина енергійна, діяльна, цілеспрямована, його монологи завжди місткі за змістом, думка працює напружено й оформлюється в точних, яскравих, образних словах. Його любов до землі не щира, не безкорисна. Калитку радує лише та земля, яка йому належить, і він хотів би загребти її у свої руки якомога більше.
Безперечно, Калитка досконало знає селянське господарство, розуміється на землі. Угіддя Смоквинова не дають йому спокою, бо то ласий шматок, не розпаханий, і рибний ставок є. Однак це лише один бік характеру Герасима. Про землю він подбає, коней нагодує й побереже, а ось наймитів не пожаліє, експлуатує нещадно і тримає напівголодними. Справжній хазяїн не може не цінувати чесної праці інших. Хіба можна вважати добрим господарем людину, яка думає лише про своє збагачення, якій вигідно, щоб навколо люди біднішали?
Автор, якому в драматичному творі не надається слово, все ж знаходить засоби, щоб виявити своє ставлення до персонажів. Не випадково виникає й порівняння Герасима зі свинею. Можна повірити, що Копач не мав наміру ображати господаря, автор же завдяки такому прийому «знижує» у свідомості читачів образ Калитки.
Неважко здогадатися: драматург осуджує не багатство, а шляхи збагачення, які використовує Калитка. В гонитві за грошима він відкидає такі поняття, як сумління, справедливість, честь, переступає через християнські заповіді, не зважає на людську біду, ошукуючи навіть близьких йому людей. Охоплений жагою будь-що збагатитися, Калитка врешті-решт наважується на злочин. Куркулеві пропонують дешево купити необмежену кількість фальшивих грошей.
Але зробившись жертвою шахраїв, Калитка мало не повісився. Утрата грошей, крах надії швидко розбагатіти знецінюють для нього життя.
Головний герой п’єси не викликає жалю. Нищівна втрата, якої він зазнав, є закономірною, бо на одного хитрого знайдеться десять хитріших.
